Спостереження, проведені Ламарком, не були достатньо обгрунтовані строгими дослідженнями та об'єктивними спостереженнями. Він більше покладався на свої інтуїтивні припущення та загальні спостереження тваринного і рослинного світу. Такий підхід не міг задовольнити вимоги сучасної науки і викликав серйозні сумніви у його сучасників.
Крім того, теорія Ламарка часто суперечила відомим фактам і науковим законам.Наприклад, він припускав, що набуті риси можуть передаватися спадково, що суперечило принципам генетики та спадковості, виявленим пізніше. Це вводило в оману вчених і викликало сильні сумніви в правильності його теорії.
Нестача наукової обгрунтованості та відсутність експериментальних даних робили теорію Ж.-Б. Ламарка маловірогідною та нездійсненною на думку його сучасників. Проте, незважаючи на це, ідеїЛамарка мали певний вплив на розвиток біології та еволюційних досліджень.Критика 1: Відсутність експериментальних данихОднією з головних критиків Ламарка та його теорії була відсутність експериментальних даних, що підтверджують його концепцію. Сучасники Ж.-Б. Ламарка зауважували, що його теорія базується в основному на спостереженнях та наведенні прикладів, але не на проведенні систематичних та контрольованих експериментів. Відсутність таких даних ускладнювала можливість суперечити та ставити під сумнів точність теорії Ламарка.Експериментальні дані мали особливу цінність у науковому світі початку XIX століття, і безсумнівно, їх відсутність стала однією з причин відхилення теорії Ламарка його сучасниками. Вони вважали, що без експериментальних даних важко підтвердити або спростувати гіпотезу, що ускладнювало її визнання та поширення в науковому співтоваристві.Таким чином, відсутність експериментальнихданих була головною критикою, адресованою Ламарку його сучасниками. Вони вважали, що тільки наявність таких даних може забезпечити наукову достовірність і надійність його теорії.Критика 2: Непереконливість наданих аргументівСучасники Ж.-Б. Ламарка також критикували його теорію через непереконливість наданих аргументів. Однією з основних претензій було відсутність експериментальних доказів, що підтверджують його припущення.Крім того, Ламарк не представив жодних експериментальних даних, які могли б підтвердити його основні твердження про передачу набутих характеристик від одного покоління до іншого.Це особливо тривожно, враховуючи, що в той час вже існувала розвинена наукова методологія та стандарти доказу, які Ламарк абсолютно ігнорував.Більше того, багато з його припущень не знаходили підтвердження в простих.експериментах і спостереженнях, проведених іншими дослідниками.Це призвело до того, що теорія Ж.-Б. Ламарка стала розглядатися як недостатньо обґрунтована і науковою спільнотою була відкинута на користь інших теорій, включаючи дарвінізм.Суперечності з сучасними відкриттямиТеорія Ж.-Б. Ламарка була сильно розкритикована його сучасниками, оскільки вона суперечила сучасним відкриттям і розумінню науки. Його головна концепція, основана на припущенні про спадковий набуток, не знаходила підтвердження в експериментальних дослідженнях.Сучасні наукоємні відкриття в галузі генетики, еволюції та спадковості показали, що спадкові зміни не відбуваються внаслідок набутних характеристик організму. Натомість, спадкові зміни обумовлюються змінами в генетичному матеріалі організму, внаслідок мутацій і рекомбінації ДНК.
Крім того, теорія Ламарка не враховувала наукові відкриття про природу еволюційних процесів, такі як природний відбір і дарвінівська концепція адаптації. Він припускав, що набуті характеристики передаються від одного покоління до іншого, не враховуючи вплив середовища та природного відбору на еволюцію організмів.
В цілому, суперечності з сучасними відкриттями та нестача наукових доказів призвели до відхилення теорії Ж.-Б. Ламарка його сучасниками та використання інших, більш сучасних концепцій і теорій у сфері еволюції та спадковості.
Критика 3: Порушення принципів спадковості
Теорія Ж.-Б. Ламарка про спадковість і еволюцію була сильно критикована його сучасниками, особливо з точки зору порушення принципів спадковості. Відповідно до Ламарка, набуті риси у батьків можуть передаватися нащадкам. Наприклад, якщо жирафи почнуть витягувати свою шию, щоб дістати їжу на висоті, їхні нащадки матимуть ще довші шиї.Однак, сучасники Ламарка вказували на те, що такі набуті риси не можуть бути передані у спадок. Вони стверджували, що властивості, набуті протягом життя індивіда, не можуть впливати на його генетичний матеріал і передаватися далі. Наприклад, якщо спортсмен розвиває свої м'язи шляхом тренувань, його нащадки не отримають цих же розвинених м'язів.Критики також посилалися на брак наукових доказів на підтримку теорії Ламарка. Вони стверджували, що не було належних експериментів і спостережень, що підтверджують, що набуті риси можуть бути передані у спадок. Таким чином, наукове співтовариство не приймало теорію Ламарка як законну наукову теорію.Критика 4: Непроможність теорії еволюціїСеред критиків теорії Ж.-Б. Ламарка були й ті, хто відкидав його теорію еволюції, вважаючи її нездійсненною. Одним із головних аргументів супротивників Ламарка було те, що його теорія не надавала переконливих доказів або експериментальних підтверджень. Вони вважали, що його ідеї про спадковість набутих ознак і про адаптацію організмів до навколишнього середовища базувалися на припущеннях і не могли бути підтверджені фактами.Крім того, критики Ламарка вказували на те, що його теорія була суперечливою і не узгоджувалася з уже відомими фактами з різних областей науки, таких як генетика і палеонтологія. Вони зазначали, що у Ламарка не було врахування складних генетичних механізмів, які були відкриті пізніше, і що його теорія не пояснювала важливі моменти в процесі еволюції, такі як виникнення нових видів і причини їх зникнення.Критикувалася також представлена Ламарком ідея про прогресивність еволюції, тобто про поступовий розвитокорганізмів від простих до складних та ідея наявності "внутрішньої стрімкості" до розвитку в організмах. Сучасники Ламарка стверджували, що ці ідеї не відповідають спостережуваним фактам і суперечать законам природного відбору та випадковості, які були відкриті пізніше і стали основою для теорії Дарвіна.Критика 5: Непідтвердженість науковими експериментамиТеорія Ж.-Б. Ламарка викликала сильну недовіру та критику з боку його сучасників через відсутність підтвердження її основних принципів за допомогою наукових експериментів. Ламарк не представив жодних конкретних досліджень і не опублікував свої результати в наукових журналах, що значною мірою знижувало статус його теорії.Критики стверджували, що Ламарк не зміг надати жодних доказів того, що набуті в процесі життя характеристики можуть передаватися спадковим шляхом. Вони зазначали, що Ламарк не проводив жоднихемпіричних експериментів, не збирав статистичні дані і не представив жодних спостережень, що підтверджують його теорію.В результаті відсутності конкретних експериментальних підтверджень, багато сучасників Ламарка сумнівалися у правильності його теорії і розглядали її скоріше як гіпотезу або припущення, ніж як наукову теорію.Слід зазначити, що відсутність наукових експериментів і доказів не є єдиним аргументом проти теорії Ж.-Б. Ламарка. Критики також вказували на інші суперечності та несумісності теорії Ламарка з іншими відкриттями та законами науки.