Стародавній Єгипет славиться своєю багатовіковою історією і великими правителями, яких називали фараонами. Вони були не лише політичними лідерами, але й божественними представниками на землі, які мали абсолютну владу.
Точне число фараонів, які правили в Стародавньому Єгипті, до сих пір залишається предметом дискусій і досліджень вчених. Однак, за різними джерелами істориків, загальна цифра коливається від 170 до 300 фараонів протягом близько 3000 років історії давньоєгипетської цивілізації.
З усіх фараонів Стародавнього Єгипту особливе місце займають деякі правителі, які залишили яскравий слід в історії і відрізнялися своїми надприродними справами. Наприклад, фараон Аменхотеп IV, більш відомий як Єгипетський Ахенатон, проводив реформи в релігії, визнаючи тільки одного бога – Атона.
Кількість фараонів у Стародавньому Єгипті
За тисячоліття існування Стародавнього Єгипту на престолі фараона зійшли безліч правителів. Всього було приблизно 170-200 фараонів, враховуючи і об'єднаних, і місцевих правителів.
Історичні розповіді та артефакти дозволяють визначити кількох основних правителів, які мали найбільший вплив на історію Стародавнього Єгипту.
Одним з найбільш відомих фараонів є Нармер, який за даними археологічних розкопок став першим єдинником Стародавнього Єгипту і засновником першої династії.
Імхотеп, який був видатним архітектором і низкою інших цікавих особистостей, таких як Сенусерт III, Хатшепсут і Рамзес II, пройшли до слави і залишили свій слід в історії Стародавнього Єгипту.
Кожен фараон сприяв культурі, архітектурі та політиці Стародавнього Єгипту, роблячи Стародавній Єгипет однією з найвеличніших стародавніх цивілізацій у світі.
Історія правління фараонів
Фараони були головними правителями Стародавнього Єгипту з близько 3100 року до нашої ери і продовжували своє правління до 30 року до н.е. Загальна кількість фараонів за весь час свого існування невідомо, але за оцінками істориків і археологів, їх число може бути близько 170.
Протилежно популярним уявленням, фараони не завжди були могутніми і несуперечливими правителями. Протягом своєї довгої історії, Стародавній Єгипет пережив безліч криз і змін влади, включаючи часи, коли фараони були повалені або підпорядковані завойовникам ззовні.
Одним з найвідоміших фараонів був Хеопс, правитель 4-ї династії, який будував Велику піраміду Гізи, одну з Семи чудес світу. Іншим видатним правителем був Тутанхамон з 18-ї династії, чиє поховання було виявлено надзвичайно добре збереженими речами, що уособлюють багатство і розкіш фараонів.
Незважаючи на всі зміни в ході історії, фараони мали особливе місце в єгипетському суспільстві і культурі. Вони не тільки були політичними та релігійними лідерами, але й символами сили та божественної спадкоємності. Їх правління заклало основу для розвитку давньоєгипетської цивілізації і вражень про них пройшли крізь століття, сформувавши частину культурної спадщини нашої планети.
Перші фараони та єгипетська династія
Єгипетська цивілізація налічувала безліч фараонів, але першим фараоном, який заслуговує на особливу увагу, був Мена. Він правив близько 3100 року до н.е. і був засновником першої егейської династії в Стародавньому Єгипті.
Мена був відомий своїми досягненнями в галузі будівництва та розширення території Єгипту. Він також запровадив використання державних символів та знаків, що зробило його правління більш централізованим та організованим.
Після Мени настав період єгипетської династії, який тривав близько 400 років. У цей період в історії Єгипту було кілька важливих фараонів, таких як Нармер, Хор-Аха та Джерез. Вони відзначалися своїми політичними та військовими досягненнями і зіграли значну роль у встановленні Великої давньоєгипетської імперії.
Єгипетська династія також відома своїми інноваціями в галузі мистецтва, архітектури та релігії. Їх Похоронні піраміди і храми залишаються чудовими пам'ятниками в історії Стародавнього Єгипту.
Таким чином, перші фараони та єгипетська династія відігравали важливу роль у формуванні та розвитку Стародавнього Єгипту, залишаючи свій слід у його історії та культурі.
Старе царство і Велика піраміда
Велика піраміда була побудована близько 2560 року до нашої ери і є однією з Семи Чудес світу, єдиним збереженим до наших днів. Її будівництво зайняло безліч років і як багато істориків вважають, було найбільшим досягненням давньоєгипетської архітектури.
Велика піраміда була побудована з величезних блоків граніту та вапняку, доставлених з різних місць країни. Головна кам'яна структура при похоронному комплексі зберігає стародавні гробниці, де спочивав фараон і його скарби.
Будівництво Великої піраміди займало значні ресурси та зусилля, і це один із прикладів могутності та величі давньоєгипетської держави. Її будівництво стало джерелом натхнення і подиву не тільки для сучасних дослідників, а й для багатьох поколінь людей протягом багатьох століть.
Період розквіту і середнє царство
Період розквіту Стародавнього Єгипту, також відомий як середнє царство, припав на XXI-XVII століття до н.е. цей період характеризувався сильним центральним правлінням і стабільністю. Серед правителів цього часу особливо виділяються Ментухоп I, Секененра Таа, Ахмос I і Аменхотеп I. Вони були великими будівельниками та архітекторами, але також відомими воєначальниками, які відновили єдність Єгипту після періоду розпаду.
Під їх правлінням почали розвиватися мистецтво і наука. Зодчі будували величні храми і піраміди, а художники створювали прекрасні скульптури і розкішні фрески. Мудреці проводили наукові дослідження в галузі математики, астрономії та медицини.
Середнє царство було також періодом розвитку торгівлі і досягнень в області військового мистецтва. Єгипетські фараони вели успішні військові кампанії і розширювали кордони країни. Вони налагоджували торговельні зв'язки з іншими стародавніми цивілізаціями і зміцнювали економіку Єгипту.
Однак період розквіту був часом і процвітання, так і супроводжувався внутрішніми проблемами. Влада фараонів слабшала, а значна частина землі переходила у військові феодальні володіння. Це призвело до розпаду центральної влади і зниження досягнень Єгипту.
Нове царство і потужна династія фараонів
У Стародавньому Єгипті існували різні династії фараонів, які правили протягом багатьох століть. Однак, однією з найпотужніших і впливових династій були правителі Нового царства.
Нове царство в Єгипті почалося приблизно в XVI столітті до нашої ери і тривало до XI століття до нашої ери. Цей період характеризувався не лише політичною стабільністю, а й процвітанням культури та економіки.
На чолі Нового царства стояли могутні фараони, які правили Єгиптом і мали великі повноваження. Вони були не тільки політичними лідерами, а й вищими священиками єгипетського релігійного культу.
Одним з найвідоміших фараонів Нового царства був Тутмос III, який вважається одним з найбільших єгипетських правителів. Він вів успішні військові походи і розширив територію Єгипту до найбільших кордонів в його історії.
Ще одним могутнім фараоном був Рамзес II, який правив у XIX династії і був відомий своїми численними будівельними проектами. Він побудував багато храмів і пам'ятників по всій країні, включаючи знамениті Абу-Сімбельські храми.
Під час Нового царства існували й інші великі фараони, такі як Аменхотеп III, Ахмос I та Хацепсут. Вони залишили величезний слід в історії Стародавнього Єгипту і внесли значний внесок у розвиток єгипетської культури і мистецтва.
Загальну кількість фараонів у Стародавньому Єгипті важко визначити, оскільки деякі правили разом у формі ради або протягом коротких періодів часу. Однак, їх число перевищує 300 осіб, і кожен з них залишив свій слід в історії Єгипту.
Династія фараонів Нового царства є однією з найцікавіших і досліджуваних в історії Стародавнього Єгипту. Вона існувала протягом близько 500 років і залишила спадщину, яка досі вражає і надихає дослідників і туристів з усього світу.
Братовбивство і зміна династій
Однією з помітних рис правління фараонів Стародавнього Єгипту було насильство та інтриги серед самої королівської родини. Братовбивство і зміна династій були поширеними явищами в історії єгипетської монархії.
Влада в Єгипті часто передавалася всередині сім'ї, викликаючи запеклі боротьби за трон між членами однієї династії. В результаті такі конфлікти часом приводили до вбивств власних братів, щоб один з претендентів зміг зайняти престол.
Особливо відомим прикладом братовбивства в історії Стародавнього Єгипту є історія про Хаверкхепера Сехерра і його брата Хахаї Небвефа. Хаверкхепер Сехерре правив як фараон владикою 5-ї династії, однак, його брат Хахаї став керувати верхнім Єгиптом в той час, коли Хаверкхепер був ще живий. Верхній Єгипет був територією, де прах був важливішим за династичні зв'язки, і смерть Сехерре на відкритому полі брата не вплинула на авторитет Хахая.
Зміна династій також відбулася в результаті завоювань ворожих племен або дій зовнішніх загарбників. Наприклад, в період хіксосского навали, малознайома династія правила Єгиптом, поки Іноземні правителі не були вигнані і замінені більш відомими династіями місцевого походження.
Зміна династій і братовбивства приводили до значних змін в курсі історії Єгипту і склалися як одна з ключових рис його правління. Ці події відображають складний взаємозв'язок релігії, влади та політики в Стародавньому Єгипті.