Еверест - найвища гора на землі і одна з найскладніших гірських вершин для альпіністів. Вона привертає до себе все більше любителів альпінізму і професійних спортсменів, які прагнуть підкорити її вершину. Однак, лише деякі вирішуються на це велике випробування без використання кисневого обладнання.
Спочатку, підйом на Еверест без кисню здавався неможливим. Однак, з плином часу і розвитком альпінізму, все більше і більше відважних людей взялися за цю нелегку справу. Спочатку підйом на Еверест в умовах відсутності кисню був абсолютним винятком, але тепер він став досяжною метою для досвідчених альпіністів, які готові пожертвувати комфортом заради своєї мрії і адреналіну.
Тільки небагатьом вдається дістатися до вершини найвищої гори світу без використання кисневої допомоги. Згідно з офіційною статистикою, на даний момент на Евересті без кисню побувало всього лише близько 200 осіб. Це крихітне число можна пояснити не тільки високим рівнем складності сходження, але і серйозними фізичними обмеженнями, які відчуває організм людини на висоті понад 8000 метрів над рівнем моря.
Історія без кисню
Першим альпіністом, який спробував зійти на Еверест без кисню, був Рейхард Мезнер – австрійський альпініст, який в 1978 році намагався досягти вершини. Однак його спроба завершилася невдачею через снігове падіння.
Першою людиною, яка справді змогла піднятися на Еверест без кисню, був Рейнгольд Мезнер у 1978 році. Він досяг вершини зі своїм партнером Треком Ноллою і довів, що такий підйом можливий.
Протягом наступних десятиліть лише кілька альпіністів змогли здійснити підйом без кисню. Відомий непалець Анг Рінчен зійшов на Еверест без кисню двічі – в 1983 і 1984 роках. Алекс Ткетьє з США здійснив перший безкисневий підйом в 1990 році.
Серед жінок першою без кисню Еверест підкорила Непальська альпіністка Пашанг Лхаму в 1993 році. Потім у 2000 році Йоанна Лофтус з Великобританії стала першою західною жінкою, яка досягла вершини.
Підйом на Еверест без кисню вимагає високого рівня фізичної підготовки, технічних навичок і, найголовніше, вміння адаптуватися до вкрай низького рівня кисню на висоті понад 8000 метрів над рівнем моря. Це епічна спокуса, яка приваблює тільки найсміливіших і відважних альпіністів.
Всього кілька десятків людей піднялося на Еверест без кисню. Вони проклали шлях для наступних поколінь альпіністів, втілюючи мрії про взяття людиною вершини світу.
Революція в скелелазінні
Однак в останні роки в світі скелелазіння відбулася справжня революція – люди почали сходження на гори без використання кисню. Це стало справжнім проривом у цій дисципліні і викликало багато суперечок і дебатів.
Раніше вважалося неможливим піднятися на Еверест без кисню, так як Висотні захворювання і недолік кисню на великих висотах можуть стати смертельними. Однак, першою людиною, яка підкорила Еверест без кисню, став румунський скелелазер Хорія Колібас.
З тих пір багато сміливців повторили його подвиг. Рекорд за кількістю людей, що піднялися на Еверест без кисню, був встановлений в 2019 році – 24 скелелаза змогли дістатися до вершини гори і повернутися живими.
Сходження без кисню вимагає від скелелазів не тільки сили і майстерності, а й особливих навичок в адаптації організму до низького вмісту кисню. Ця нова гілка скелелазіння стала справжнім викликом для активних і амбітних спортсменів.
Революція в скелелазінні відкрила нові горизонти для професіоналів цієї дисципліни і дозволила їм перевершити себе. Безумовно, це велике досягнення як для людей, так і для всього світу скелелазіння.
Піонери екстремального спорту
Такими піонерами можна назвати альпіністів, які вирішуються на підйоми на найвищі гори світу без використання кисню. Це дійсно справжнє випробування своїх сил і нервів, яке відрізняє їх від інших альпіністів.
Люди, що піднімаються на Еверест без кисню, здатні на щось неймовірне. Вони переживають багато труднощів і небезпек, щоб дістатися до вершини гори. Нестача кисню серйозно впливає на організм і вимагає фізичної та психологічної підготовки.
Першим піонером, який здійснив такий підйом, був ріельдеінговий шаман Мордіє Синапа. Він здійснив свій підйом на Еверест без додаткового кисню в 1978 році. З тих пір ця атмосферна межа була подолана і іншими відважними людьми, які стали справжніми героями і джерелами натхнення для тих, хто мріє підкорити вершини гір.
Без сумніву, піонери екстремального спорту заслуговують на особливу увагу і повагу. Їх ентузіазм, відвага і наполегливість здатні надихнути на подвиги кожного, хто прагне до нових горизонтів і досягнень в спорті.
Подорож до найвищої точки Землі
Така подорож вимагає не тільки сильного фізичного стану, а й глибокої психологічної підготовки. Альпіністи, які зважилися на підйом без використання додаткового кисню, потрапляють в ще більш екстремальні умови і стикаються з непередбачуваними перешкодами.
Зону смерті на горі Еверест можна розділити на кілька висотних інтервалів: базовий табір, висота понад 8000 метрів і, нарешті, останні кілька сотень метрів до вершини. Кожен з цих інтервалів має свої власні труднощі і небезпеки.
На висоті понад 8000 метрів людині дуже важко дихати через дефіцит кисню, а також через низький атмосферний тиск. Саме тут відбувається більшість смертей альпіністів. Підйом на Еверест без додаткового кисню вимагає неймовірної витривалості організму і вміння адаптуватися до незвичних умов.
Проте, багато альпіністів, незважаючи на всі труднощі, досягають вершини Евересту без кисню. Кожен з них стає свідком приголомшливої краси пейзажів, але при цьому несе величезні ризики. Такі люди не тільки втілюють мрії, але і є натхненням для всіх нас, доводячи, що людина може подолати будь-які перешкоди, якщо у нього є віра в себе і сильне бажання досягти поставленої мети.
Психологічний та фізичний виклик
Фізичний аспект полягає в приготуванні організму до екстремальних умов високогір'я. Щоб успішно піднятися на Еверест без кисню, необхідно мати прекрасну фізичну форму, витривалість і добре розвинені м'язи. Альпіністи проводять багато тренувань, щоб зміцнити своє тіло і підготувати його до таких екстремальних умов. Крім того, підйом на Еверест вимагає високого ступеня координації та гнучкості, щоб подолати скелі та снігові ділянки на маршруті.
Підйом на Еверест без кисню є серйозним підприємством, яке вимагає величезної сили волі, досвіду і підготовки. Тільки деякі сміливці вирішуються на такий виклик, але ті, хто долає це випробування, відчувають непідробні почуття задоволення і гордості.