Знаки дій - це символи, які використовуються для позначення основних арифметичних операцій: додавання, віднімання, множення та ділення. Вони стали невід'ємною частиною математичних виразів, що широко використовуються в нашому повсякденному житті.
Історія виникнення цих знаків дій пов'язана з розвитком математики та культури різних народів. Уперше символи для позначення операцій з'явилися в Стародавньому Єгипті та Стародавній Греції. Давньоєгипетські математики використовували горизонтальну лінію для позначення додавання і просто пропускали пропуски для позначення множення та ділення.
У Стародавній Греції для позначення додавання використовували вертикальний знак "+", що являв собою стилізовану літеру Г. Знак віднімання в Греції позначали горизонтальною лінією, що простягалася над виразом. Множення і ділення позначалися за допомогою букв Π (пі) і Σ (сигма) відповідно.
Історія виникнення знака плюс
Спочатку знак плюс використовувався в Стародавньому Єгипті для позначення поклоніння сонцю. Як зображення, він являв собою коло, з центру якого виходили промені, символізуючи сонячні промені.
У Стародавній Греції знак плюс використовувався для позначення суми двох чисел і називався "таврофор" - буквально "той, що несе плюс". Форма знака нагадувала букву "Π" - пі. Також він використовувався як символ додавання або приєднання до чого-небудь.
З плином часу знак плюс почали використовувати дедалі ширше в математиці та науках, і врешті-решт став універсальним символом додавання. У сучасній нотації знак плюс використовується для позначення операції арифметичного додавання, а також для позначення позитивного значення числа.
Історія виникнення знака плюс свідчить про давнє коріння цього символу та його широку популярність у різних культурах. Сьогодні знак плюс є невід'ємною частиною математичної нотації та широко використовується в повсякденному житті.
Короткий огляд історичних фактів
Перші згадки про знаки дій можна знайти в античній Греції. Греки використовували спеціальні символи для позначення додавання та віднімання, які нагадували латинські літери C і V. Однак, ці символи не були одноманітно визнані і використовувалися в різних варіаціях у різних регіонах.
З появою арабської математики в Європі у VIII-XI століттях, знаки дій набули своєї стандартизації і стали використовуватися широко. Арабські математики запропонували свої символи для плюса (+), мінуса (-) і множення (×). Знак поділу (÷) був запропонований англійським математиком Гербертом у 1631 році.
Остаточне усвідомлення і визнання знаків дій у світовому масштабі відбулося в XIX столітті. Наукові дослідження і викладання математики стали ґрунтуватися на використанні цих символів, що сприяло універсальному розумінню і передачі математичних знань.
Відтоді знаки дій стали невід'ємною частиною математики та базових обчислювальних навичок. Вони є основою для розвитку подальших математичних операцій і застосовуються в безлічі галузей - від фізики та інженерії до фінансів і практичного життя.
| Символ | Операція | Опис |
|---|---|---|
| + | Додавання | Об'єднання двох чисел у суму |
| - | Віднімання | Знаходження різниці між двома числами |
| × | Множення | Отримання добутку двох чисел |
| ÷ | Ділення | Поділ одного числа на інше |
Історія виникнення знака мінус
Перші використані символи для позначення від'ємності були введені арабськими математиками в IX столітті. Один із таких символів нагадував горизонтальну риску. Однак, ці символи не мали широкого розповсюдження і використовувалися здебільшого в арабському світі.
У Європі найпоширенішим символом для позначення від'ємності став символ з плюсом, поставленим після числа, що використовувався впродовж кількох століть. Однак, такий спосіб був незручним і не завжди зрозумілим.
У XIV столітті італійський математик Бонджорно Фіноччіаті запропонував використовувати вертикальну риску, щоб позначати негативні числа. Цей символ нагадував знак "мінус", і він ретельно описав його використання у своїх роботах.
Знак мінус, який ми використовуємо сьогодні, був введений у XV столітті німецьким математиком Йоргом Пеурбахом. Він запропонував використовувати символ горизонтальної риски зверху і знизу, який поступово перетворився на знак мінус, з яким ми знайомі зараз.
Таким чином, еволюція знака мінус тривала протягом багатьох століть, приводячи до різних символів і нотацій, поки не було встановлено знак, який ми використовуємо сьогодні. Він став невід'ємною частиною математики і використовується в нашому повсякденному житті для позначення від'ємності та операції віднімання.
Вказівка на першу згадку знака
Першу згадку про знак плюс ('+') можна виявити в роботах індійського математика Аря Бхатта, який жив у VII столітті нашої ери. У своїй праці "Лексиконний стислий" Аря Бхатта використовував знак плюс для позначення додавання чисел. Саме цей знак став основою для символу плюс, який ми використовуємо в повсякденному житті.
Знак мінус ('-') уперше ввів арабський математик Мухаммад ібн Муса ал-Хорезмі в його праці "Алгебра і алмукабала". У цій роботі він використовував знак мінус для позначення віднімання чисел. Знак мінус швидко поширився і став невід'ємною частиною алгебри та арифметики.
Множення ('×') уперше використали в Європі в XII столітті в роботі каталонського математика Рабла. У своїй роботі "Алгоритм, або Мала книга про плату для торговців і пов'язані з цим справи" Рабла використовував знак множення у вигляді хреста для позначення операції множення чисел.
Поділ ('÷') було запропоновано англійським математиком Джоном Непером у його роботі "Мірпотебітель" у 1617 році. У цій роботі Непер використовував знак ділення, який був схожий на горизонтальну лінію з крапкою над і під нею.
Історія виникнення знака помножити
Спочатку, для позначення операції множення, античні математики використовували фразу "прийняти в окремий член" або "брати багато разів". Однак, з плином часу стало необхідно розробити спеціальний символ для зручності запису і читання математичних виразів.
У середні віки, у Візантії, символом множення став знак "⋅", взятий з латинської абревіатури слова "multiplico". Цей знак широко використовувався в середньовічних рукописних книгах і документах.
Однак, застосування знака "⋅" було незручним через його схожість з іншими символами, такими як крапка і знак множення в матриці. У 16 столітті, німецький математик Матіас Мерсенн розробив новий символ множення - "х", який використовувався в його математичних роботах. Цей символ був згодом прийнятий іншими вченими і математиками, і досі залишається широко поширеним.
На сьогоднішній день, знак множення використовується у всіх математичних книгах, підручниках і програмних засобах, полегшуючи запис і читання складних виразів. Він став невід'ємною частиною нашої математичної мови і відіграє важливу роль у процесі навчання та практичного застосування математики.
Інформація про походження символу
Символ "+" (плюс) має своє коріння в латинському слові "et", що означає "і". Цей символ почали використовувати для позначення підсумовування або додавання чисел у XV столітті.
Символ "-" (мінус) з'явився пізніше, у XVI столітті. Він походить від латинського слова "minus", що означає "менше". Цей символ використовується для позначення віднімання або зменшення чисел.
Символ "×" (помножити) виник у XVII столітті і походить від латинського слова "multiplico", що означає "множення". Він використовується для позначення множення чисел.
Символ "÷" (розділити) був створений у XVII столітті і походить від латинського слова "divido", що означає "ділення". Він використовується для позначення ділення чисел.
Символи дій широко використовуються в математиці та наукових дисциплінах, допомагаючи нам легко позначати та виконувати математичні операції.
| Символ | Походження |
|---|---|
| + | Латинське слово "et" (і) |
| - | Латинське слово "minus" (менше) |
| × | Латинське слово "multiplico" (множення) |
| ÷ | Латинське слово "divido" (ділення) |