Як перевірити справжність товару на Озоні: покрокова інструкція

Поверхневий шар землі - це верхній шар земної кори, який називається грунтом. Грунт-це безпосереднє середовище, в якій і відбуваються всі процеси, пов'язані з ростом і розвитком рослин, а також з утворенням і розкладанням органічної речовини. Саме тут зосереджені основні гумусові заготовки і мікроорганізми, від яких залежить фертильність грунту і її здатність підтримувати життя рослин.

Головні характеристики поверхневого шару Землі-це його склад і структура. Склад грунту визначається переважно мінеральною матерією і органічною речовиною. Мінеральна матерія - це пісок, глина і супісок, які формуються в результаті фізичного і хімічного руйнування мінералів. Органічна речовина в грунті представлено рослинними і тваринами залишками, гумусом і органічними сполуками.

Структуру грунту формує процес гуміфікації органічних залишків, а також різні фізичні і біологічні процеси, що відбуваються в грунті. Вона може бути згладженої або гранульованої, повітряної або щільною, грубозернистої або дрібнозернистої. Структура грунту є одним з найважливіших параметрів, що визначають водно-повітряний режим грунту, її удобрюваність і здатність до розсіювання токсичних речовин.

Формування та склад

Склад поверхневого шару землі включає різні компоненти, такі як мінерали, органічні речовини, вода, повітря та мікроорганізми. Мінеральні частинки в ґрунті зазвичай представлені піском, супіщами та глиною, кожна з яких має свої унікальні характеристики та впливає на родючість та структуру ґрунту.

Поєднання цих компонентів визначає фізичні та хімічні властивості ґрунту, такі як структура, вологість, водопроникність, значення рН та вміст поживних речовин. Різні типи ґрунтів мають різний склад і властивості, що впливає на їх здатність підтримувати рослинний зростання і забезпечувати екологічну стійкість.

Щільність і структура

Структура грунту визначає, які складові її елементи пов'язані між собою і як вони укладені. Структура впливає на ряд важливих властивостей грунту, включаючи щільність.

Щільність грунту зазвичай вимірюється як об'ємна маса її одиниці об'єму. Щільність ґрунту залежить від складових елементів, таких як мінеральні частинки, органічні речовини та повітря. Опорний ґрунт має менший об'єм порового простору, що може ускладнювати проникнення вологи та повітря. Тому щільність грунту може впливати на її здатність утримувати вологу, рослинний ріст і проникнення коренів.

Структура грунту може бути різною, і тому вона може мати різну корисну ємність, проникність, стійкість. Хороша структура ґрунту зазвичай забезпечує нормальну проникність води та коренів рослин, а також добре дренований поровий простір. Вона сприяє утриманню вологи, повітря і поживних речовин, що сприятливо впливає на ріст і розвиток рослин.

Вологість і водопроникність

Вологість грунту визначається кількість води, що знаходиться в грунтових частинках. Кількість вологи в грунті може бути виражено у відсотках (відносної вологості) або в міліметрах водного шару. Чим вище вміст вологи в грунті, тим більш сприятливими умовами вважається навколишнє середовище для рослин.

Водопроникність - це здатність грунту проникати воду. Вона залежить від структури грунту, її щільності, вмісту органічних речовин і зернистого складу. Грунти з хорошою водопроникністю дозволяють воді вільно проникати і розподілятися всередині грунтового шару, забезпечуючи рослини достатньою кількістю вологи. Однак, занадто висока водопроникність може привести до небажаного змиву поживних речовин і важких металів.

Таким чином, вологість і водопроникність є найважливішими характеристиками грунту, які впливають на її родючість і здатність підтримувати життя рослин та інших організмів.

Кислотність і лужність

Кислотність грунту вимірюється за допомогою показника pH. pH-значення варіює від 0 до 14, де 0 - вкрай кисле середовище, 7 - нейтральна і 14 - сильно лужне середовище. Більшість рослин віддає перевагу нейтральному або слабокислому ґрунту з рН близько 6-7. Однак деякі рослини вважають за краще кисле середовище, наприклад, лохина і рододендрон. Як правило, як тільки рН стає занадто кислим або лужним, ґрунт стає непридатним для рослин через погану доступність поживних речовин для коренів.

Кислотність і лужність грунту можуть бути змінені за допомогою додавання певних речовин. Наприклад, щоб збільшити кислотність грунту, можна додати сірку або азотні добрива. Лужність можна зменшити, додавши органічне добриво або сірчисту селітру.

Для оптимального росту і розвитку рослин необхідно дотримуватися певну кислотність грунту. Регулярний аналіз pH допоможе визначити стан грунту і встановити необхідні заходи для корекції кислотності і лужності.

Поживність і добриво

Рівень поживності грунту може бути як високим, так і низьким, в залежності від вмісту цих елементів. Висока поживність означає, що грунт містить достатню кількість необхідних елементів, і це сприятливо для росту і розвитку рослин.

Однак іноді рівень поживності ґрунту може бути низьким, особливо у випадку надмірного використання добрив або неадекватного догляду за ґрунтом. У таких випадках необхідно виробляти добриво, тобто додавати відсутні поживні елементи.

Добрива можуть бути різними за складом і застосування. Існують органічні добрива, такі як компост, перегній та гній, які містять природні поживні речовини. Також існують Мінеральні добрива, що складаються з хімічних сполук, що містять необхідні елементи.

Вибір добрив повинен грунтуватися на стані грунту і потреби рослин. Неконтрольоване використання добрив може негативно позначитися на природному рівновазі і навколишньому середовищі.