Дисплазія тазостегнових суглобів-це вроджене захворювання, яке характеризується порушенням розвитку і формування суглобових поверхонь таза і стегна. Воно є однією з найбільш поширених причин розвитку дитячого кульгання і може привести до серйозних ускладнень, якщо не виявлено і не лікується вчасно.
Причини виникнення дисплазії тазостегнових суглобів можуть бути різними. Головні з них-генетична схильність, патологічне положення плода під час вагітності, порушення гормонального фону у матері. Також роль можуть грати екологічні фактори, нестача вітамінів і мінералів, вплив токсичних речовин.
Основним симптомом дисплазії тазостегнових суглобів є шипообразное викривлення стопи дитини. Інші ознаки включають нерівномірний складки на шкірі стегна, скорочення довжини однієї ноги, виведення ноги в сторону при ходьбі, обмеження руху в суглобі. Іноді дисплазія може проявлятися тільки в межах одного тазостегнового суглоба.
Для діагностики дисплазії застосовуються різні методи. Лікар може провести огляд і оцінити зовнішній вигляд суглоба, випрямлення ніг, провести деякі тести, наприклад, Ортолані або Барлоу, для виявлення рухливості суглоба. Додатково може призначатися рентгенографія, ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна томографія.
Лікування дисплазії кульшових суглобів залежить від тяжкості захворювання та віку пацієнта. У деяких випадках досить застосування спеціальних ортопедичних апаратів або пов'язок, які дозволяють правильно розподілити навантаження і підтримувати правильне положення суглоба. У більш важких випадках, коли консервативні методи неефективні, може бути рекомендовано хірургічне втручання, наприклад, розташування суглобових поверхонь або застосування спеціальних імплантатів.
Причини дисплазії тазостегнових суглобів
Якщо один з батьків має дисплазію кульшових суглобів, ймовірність передачі цього порушення дитині становить близько 10%. Якщо обидва батьки страждають від дисплазії, ймовірність збільшується до 40-45%. Можливість розвитку дисплазії також залежить від статі дитини: дівчатка схильні до цього порушення в два рази частіше, ніж хлопчики.
Крім генетичної схильності, до додаткових причин розвитку дисплазії тазостегнових суглобів відносяться:
| Фактор | Опис |
|---|---|
| Внутрішньоутробні умови | Неправильне положення плода, недостатній простір в матці, порушення плацентарного кровообігу |
| Несприятлива екологія | Постійний контакт жінки з шкідливими речовинами або радіацією |
| Фактори зовнішнього середовища | Погана поживна і фізична підтримка, нестача вітамінів та інших поживних речовин в організмі матері |
| Неправильне ведення вагітності | Передчасний розрив навколоплідних вод, недостатнє або надмірне вживання препаратів |
Всі ці фактори можуть вплинути на формування тазостегнових суглобів і привести до їх дисплазії. Важливо відзначити, що ризик розвитку дисплазії тазостегнових суглобів збільшується при поєднанні різних причин.
Симптоми дисплазії тазостегнових суглобів
Основними симптомами дисплазії тазостегнових суглобів є:
| Несиметрична складка на сідниці | Ходу на боці | Затримка в розвитку рухів і ходьби у дітей |
| Погана абдукція ноги (відведення в сторону) | Обмеження рухливості тазостегнового суглоба | Асиметричні складки стегна на попі |
| Хрускіт характерний при рухах суглоба | При дитячій формі ДТС-періодична або постійна втрата гомілковостопного суглоба | Нестійке ходьбу і часті падіння у дітей старше року |
Якщо у вашої дитини є один або кілька зазначених симптомів, рекомендується звернутися до лікаря-ортопеда для діагностики та призначення відповідного лікування.
Діагностика дисплазії тазостегнових суглобів
Для початку, лікар проводить огляд пацієнта, звертаючи увагу на ознаки, які можуть вказувати на наявність дисплазії тазостегнових суглобів: асиметрію складок на сідницях, різницю довжини ніг, обмеження рухливості суглобів та інші. Важливо відзначити, що ці ознаки можуть бути не завжди очевидними, тому для більш точної діагностики проводяться додаткові дослідження.
Основними методами діагностики дисплазії тазостегнових суглобів є:
- УЗД суглобів. Ультразвукове дослідження допомагає визначити аномалії розвитку суглоба, такі як пошкодження хряща, невідповідність розмірів суглобових поверхонь або зміщення шарніра.
- Рентгенологічне дослідження. Рентгенографія дозволяє оцінити ступінь розвитку дисплазії тазостегнових суглобів, а також виявити наявність патологічних змін, таких як витікання суглобової рідини або деформація кісток.
- Клінічні тести. Лікар може також провести спеціальні тести, такі як тест Ортолані або Тест Барлоу, щоб оцінити ступінь рухливості суглоба і наявність зсувів.
Після проведення всіх необхідних досліджень лікар може визначити наявність дисплазії тазостегнових суглобів, а також її ступінь розвитку. Це дозволяє вибрати оптимальний метод лікування, який може включати консервативні методи, такі як спеціальні вправи або носіння ортопедичних виробів, або хірургічне втручання.
Методи лікування дисплазії тазостегнових суглобів
- Консервативне лікування: включає в себе застосування ортезів, спеціальних вправ, масажу і фізіотерапії. Ортези можуть допомогти стабілізувати суглоб і зменшити навантаження на нього. Регулярні вправи спрямовані на зміцнення м'язів навколо суглоба і поліпшення його рухливості.
- Хірургічне лікування: може бути рекомендовано у випадках, коли консервативні методи не приносять достатнього ефекту або коли дисплазія кульшового суглоба є важкою. Хірургічне лікування включає в себе різні види операцій, такі як корекція суглоба, періостотомія, артротомія та ін.
- Профілактичне лікування: метою профілактичного лікування є запобігання розвитку дисплазії тазостегнових суглобів у дітей. Включає в себе ранню діагностику, спостереження за станом суглобів, правильне харчування і фізичні вправи.
Конкретний метод лікування дисплазії кульшових суглобів визначається лікарем на основі стану пацієнта і ступеня розвитку захворювання. Важливо звернутися за медичною допомогою при перших ознаках дисплазії тазостегнових суглобів, щоб почати лікування в найбільш ранні терміни і запобігти розвитку ускладнень. Своєчасне лікування може допомогти повернути суглобу повну функціональність і запобігти наслідкам дисплазії.