Дюпюітренова контрактура, або просто дюпюітрен, – це хронічне захворювання, яке характеризується поступовим скороченням фасції долоні і пальців. Воно названо на честь генетика Гільома Дюпюітрена, який вперше описав його на початку 19 століття. Дюпюітренова контрактура зустрічається головним чином у чоловіків старше 40 років. Невідомо, чому це захворювання розвивається у деяких людей, але генетика, вік і спадковість відіграють важливу роль у його виникненні.
Симптоми Дюпюітрена розвиваються повільно і поступово. Спочатку виявляється ущільнення і збільшення товщини шкіри на підставі долоні, яке може бути супроводжувано незначною хворобливістю. Потім з'являються вузли, що утворюються на долоні або в каналі між шкірою і м'язами. В результаті цього утворюється шнурок або струна, яка заподіює дискомфорт і обмежує рух пальців. До кінця розвитку захворювання пальці можуть запримітитися і зігнутися, що викликає серйозні проблеми при виконанні повсякденних завдань.
Існують різні методи лікування Дюпюітрена залежно від ступеня розвитку захворювання. Одним з найпоширеніших методів є хірургічне видалення або руйнування вузлів і струн. Це дозволяє відновити нормальне функціонування пальців і зняти біль і печіння. Однак операція може мати ряд ускладнень, таких як кровотеча, інфекція та порушення чутливості. У деяких випадках також застосовують фізіотерапію, масаж і вправи для розтягування і зміцнення м'язів і сухожиль рук. Раннє звернення до лікаря дозволяє своєчасно почати лікування і запобігти прогресуванню захворювання.
Що таке діагноз Дюпюітрена?
Дюпюітрен-це хронічне захворювання, яке характеризується потовщенням фасції – сполучної тканини, що відповідає за рухи пальців. При хворобі Дюпюітрена фасція стає зміненою, товстої і скорочується, що призводить до появи підшкірних вузлів і скрощений пальців.
Основним симптомом діагнозу Дюпюітрена є поступове скорочення або скорочення одного або декількох пальців, переважно четвертого і п'ятого. Більш того, у хворих може спостерігатися біль, обмежена рухливість і деформація руки, що значно погіршує її функціональність.
Основна причина виникнення захворювання Дюпюітрена досі не ясна. Але фактори ризику включають спадковість, вік (частіше зустрічається у людей старше 40 років), чоловічу стать та деякі захворювання, такі як епілепсія, цукровий діабет та алкоголізм.
Дізнавшись про діагноз Дюпюітрена, важливо звернутися до фахівця-хірурга, щоб отримати консультацію і визначити оптимальні методи лікування. Раннє виявлення і лікування дозволяють поліпшити прогноз і зберегти функціональність руки.
Дюпюітрен: симптоми і прояви
Поступово вузол починає перетворюватися в щільний вузол сполучної тканини, що поширюється по всьому пальцю. Якщо пацієнт не звернув уваги на перші симптоми, процес може прогресувати і привести до звуження пролітного отвору, що призведе до обмеження руху пальців.
Вузол може бути м'яким і безболісним, але з часом може перетворитися на щільну і болючу структуру. Більш важкі випадки можуть призводити до вигнутих пальців або деформації кисті. У рідкісних випадках дюпюітрен може вражати інші частини тіла, такі як стопи або пеніс.
Симптоми Дюпюітрена розвиваються повільно і можуть бути непомітні в початковому періоді захворювання. Чим раніше захворювання буде діагностовано, тим простіше буде його лікування. При перших ознаках необхідно звернутися до лікаря-хірурга для отримання консультації та призначення лікування.
Як діагностувати Дюпюітрена?
Основні ознаки Дюпюітрена включають:
- Утруднене розгинання одного або декількох пальців, особливо без болю.
- Нарости або потовщення в долоні, пальцях або під нігтями.
- Підтягнутий або вигнутий палець, який може бути складно прямим.
- Обмеження рухливості в суглобах пальців.
- Поступове погіршення сили хвата або виконавчих функцій пальців.
Якщо у вас є підозра на Дюпюітрена, наступним кроком є консультація з лікарем – хірургом або спеціалістом з рук. Він проведе огляд і задасть питання про виникнення симптомів, наявності сімейної схильності та медичної історії. Лікар також може використовувати додаткові методи діагностики для підтвердження діагнозу.
Додаткові методи діагностики можуть включати:
- Дослідження долоні і пальців на ознаки потовщень, вузлів або зміненої форми.
- Вимірювання рухливості і сили пальців.
- Рентгенографію для виключення інших станів, таких як артрит або кісткові нарости.
- Знімки магнітно-резонансної томографії (МРТ) для більш детального візуального зображення стану руки та пальців.
Правильна діагностика Дюпюітрена дозволяє почати лікування на ранній стадії і запобігти прогресуванню захворювання. Тому при перших ознаках Дюпюітрена рекомендується звернутися до лікаря для подальшої консультації та обстеження.
Лікування Дюпюітрена: методи і можливості
Одним з основних методів лікування Дюпюітрена є консервативна терапія. Включає в себе застосування лікарських препаратів, фізіотерапевтичні процедури і ряд рекомендацій щодо способу життя. Лікарські препарати дозволяють знизити запалення і біль, а також поліпшити рухливість пальців. Фізіотерапія спрямована на поліпшення кровообігу і розслаблення м'язів і зв'язок. Спосіб життя з дюпюітреном вимагає особливої уваги до раціону харчування, уникнення зайвих фізичних навантажень і використання спеціальних вправ для рук.
У деяких випадках, коли консервативне лікування не приносить достатнього ефекту або хвороба вже знаходиться на стадії значного розвитку, може бути рекомендовано хірургічне втручання. Оперативне лікування Дюпюітрена виконується з метою усунення потовщень і викривлень пальців. Існує кілька методик хірургічного лікування, включаючи відкриту хірургію і малоінвазивні процедури.
Реабілітація після операції також є важливою частиною лікування Дюпюітрена. Включає в себе носіння спеціальних засобів фіксації, фізіотерапію і ряд вправ для відновлення рухливості пальців і запобігання утворенню нових потовщень.
Безперечно, сучасна медицина пропонує різні методи і можливості для лікування Дюпюітрена. Однак в кожному конкретному випадку, вибір методу терапії визначається індивідуальними особливостями пацієнта, ступенем розвитку захворювання і його прогнозами. Тому важливо проводити діагностику і консультації з досвідченими фахівцями для вибору найбільш ефективного лікувального курсу.
Операція з видалення Дюпюітрена
Процедура проводиться під загальним наркозом або місцевою анестезією і зазвичай займає близько 1-2 годин. Хірург робить невеликий розріз на шкірі руки, розташованої над ураженим сухожиллям, і досягає сухожильної оболонки. Потім, за допомогою спеціальних інструментів, він акуратно видаляє склерозовану тканину.
Після проведення операції пацієнту можуть призначити спеціальні вправи і фізіотерапевтичні процедури, які допоможуть відновити рухливість і силу пальців. Також може знадобитися використання спеціальних пов'язок або шин для підтримки руки і зниження навантаження на оперовану область.
Операція з видалення Дюпюітрена зазвичай є ефективним методом лікування, який дозволяє домогтися значного поліпшення стану пацієнта. Однак, як і після будь-якої хірургічної процедури, можуть виникнути певні ускладнення, такі як інфекція, кровотеча або обмеження руху пальців. Тому важливо ретельно дотримуватися рекомендацій лікаря і періодично проходити контрольне обстеження.
| Переваги операції: | Недоліки операції: |
| * Повернення рухливості пальців |
* Поліпшення якості життя
* Тривалий період відновлення
Основні причини виникнення Дюпюітрена
Генетика відіграє важливу роль у розвитку Дюпюітрена. Дюпюітрен частіше діагностується у людей, у яких були випадки захворювання в сім'ї. Дослідження показали, що особлива генетична мутація може бути пов'язана з виникненням Дюпюітрена.
Крім генетичної схильності, деякі умови та фактори можуть збільшити ризик розвитку Дюпюітрена. Це включає в себе похилий вік, чоловіча стать, європейське походження, цукровий діабет, наявність інших хвороб сполучної тканини, як, наприклад, фіброматоз Леддера, а також пошкодження руки, наприклад, переломи або хірургічні втручання.
Хоча точні причини Дюпюітрена потребують додаткового вивчення, розуміння цих факторів може допомогти визначити ризик розвитку захворювання та вжити відповідних заходів для його запобігання.
У кого найчастіше діагностують Дюпюітрена?
Найбільшим ризиком є вік. Хоча Дюпюітрена може з'явитися в будь-якому віці, переважна більшість пацієнтів діагностують після 40 років. Також люди скандинавського і північно-європейського походження є більш схильними до даного захворювання. Генетика також грає роль-у людей з сімейною історією Дюпюітрена ймовірність виникнення даного захворювання вище.
Крім того, Дюпюітрена частіше спостерігається у чоловіків, особливо після 50 років. Деякі професії, пов'язані з повторними травмами рук, підвищують ризик захворювання. Наприклад, різні види роботи з інструментами, повторні удари і довге утримання інструментів можуть бути пов'язані з появою Дюпюітрена.
Важливо відзначити, що дюпюітрен може розвинутися у будь-якої людини, незалежно від наявності факторів ризику. Якщо у вас є симптоми даного захворювання або схильність, важливо звернутися до лікаря для підтвердження діагнозу і вибору оптимального методу лікування.
Як запобігти дюпюітрен?
Хоча точні причини розвитку Дюпюітрена невідомі, існують деякі способи, які можуть допомогти запобігти розвитку або уповільнити прогресування цього захворювання:
1. Відмова від куріння: Відомо, що куріння може збільшити ризик розвитку Дюпюітрена. Тому закидання цієї звички може бути корисним кроком для запобігання виникненню захворювання або його прогресування.
2. Підтримка здорового способу життя: Помірні фізичні навантаження, правильне харчування та підтримка здорової ваги можуть допомогти зміцнити імунну систему та зменшити ризик розвитку Дюпюітрена.
3. Уникнення травм руки: Пошкодження руки можуть бути однією з можливих причин появи Дюпюітрена. Тому варто уникати травм, пов'язаних з руками, і вживати заходів обережності при виконанні небезпечних дій.
4. Рання діагностика та лікування: Якщо у вас є схильність до Дюпюітрена або у вас вже є перші ознаки цього захворювання, важливо звернутися за медичною допомогою. Рання діагностика та своєчасне лікування можуть допомогти уповільнити прогресування захворювання та запобігти розвитку ускладнень.
Зверніть увагу, що інформація, надана в цій статті, не замінює консультацію кваліфікованого лікаря. Якщо у вас виникли симптоми Дюпюітрена або ви стурбовані своїм здоров'ям, зверніться до лікаря для діагностики та рекомендацій щодо лікування.
Післяопераційний період при видаленні Дюпюітрена
Відразу після операції пацієнту призначається курс реабілітації, що включає фізіотерапевтичні процедури, вправи для відновлення рухових функцій руки, а також профілактику набряків і запалень.
Важливим аспектом післяопераційного періоду є носіння спеціального бандажа або шини, яка допомагає підтримувати руку в потрібному положенні. Також рекомендується проводити регулярні вправи для розтяжки і зміцнення м'язів руки.
У перші кілька днів після операції пацієнту рекомендується оберігати руку від інтенсивних фізичних навантажень і уникати пошкоджень або травмування оперованої руки.
Важливо відзначити, що повний відновлювальний період після операції з видалення Дюпюітрена може зайняти кілька місяців. Пацієнтам рекомендується відвідувати фізіотерапевта і слідувати вказівкам лікаря для досягнення оптимальних результатів і запобігання можливих ускладнень.
Сучасні методи діагностики та лікування Дюпюітрена
Діагноз Дюпюітрена ставиться на основі фізичного обстеження та анамнезу пацієнта. Лікар уважно досліджує руки пацієнта, виявляючи наявність потовщень і вузлів в пальцях.
Однак для більш точного діагнозу і визначення ступеня розвитку захворювання використовуються сучасні методи діагностики, такі як ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна томографія і комп'ютерна томографія. Ці методи дозволяють побачити зміни в тканинах і суглобах рук і визначити ступінь ураження.
Лікування Дюпюітрена може бути консервативним або хірургічним, і вибір методу залежить від ступеня розвитку захворювання та індивідуальних особливостей кожного пацієнта.
Консервативне лікування може включати застосування протизапальних препаратів, фізіотерапію, масаж, а також використання ортезів і спеціальних вправ для поліпшення рухливості рук. Однак у більшості випадків консервативне лікування не дозволяє повністю позбутися симптомів Дюпюітрена.
Хірургічне лікування Дюпюітрена може бути ефективним способом усунення потовщень і вузлів в пальцях. Існує кілька методів хірургічного втручання, включаючи фасціотомію та фасціектомію.
Фасціотомія - це видалення частини зв'язок, які викликають згинання пальців в дюпюітрені, щоб відновити нормальну рухливість рук. Фасціальна фасціотомія - більш радикальна операція, при якій всі уражені тканини видаляються повністю.
В даний час також розробляються нові методи лікування Дюпюітрена, такі як ін'єкції колагену і лазерна терапія, які дозволяють досягти хороших результатів без хірургічного втручання. Однак ці методи вимагають подальших досліджень і поки не є широко поширеними.
В цілому, сучасні методи діагностики та лікування Дюпюітрена дозволяють визначити ступінь розвитку захворювання і вибрати найбільш ефективні методи лікування для кожного пацієнта. Завдяки цьому пацієнти з дюпюітреном мають можливість відновити рухливість рук і поліпшити якість свого життя.
Які ускладнення можуть виникнути при дюпюітрені?
Крім того, при дюпюітрене можливе виникнення наступних ускладнень:
| Ускладнення | Опис |
|---|---|
| Консолідація щільності тканин | Тканини в області захворювання стають більш щільними і менш еластичними. Це може призвести до погіршення рухливості суглобів і зміни форми пальців. |
| Освіта вузлів | При дюпюітрені може утворитися ряд вузлів на шкірі пальців. Вони можуть бути болючими і ускладнювати виконання повсякденних завдань. |
| Суцільне скорочення зв'язок | Поступове скорочення і укорочення зв'язок веде до звуження простору між полум'ям і мембраною. Це призводить до обмеження рухів і деформації пальців. |
| Втрата часткової або повної рухливості | У розвитку хвороби можлива втрата повної або часткової рухливості пальців. Це може істотно обмежити функціональність руки і вплинути на якість життя пацієнта. |
У разі виникнення ускладнень при дюпюітрені рекомендується звернутися до лікаря для визначення оптимального методу лікування та запобігання подальшому прогресуванню хвороби.