Грунт-це верхній родючий шар земної кори, який утворюється під впливом різних факторів. Однак, щоб зрозуміти, що таке грунт, необхідно ознайомитися з властивостями цього важливого елемента навколишнього нас природи.
1. Основний склад: грунт складається з органічних і неорганічних частин. Органічний склад включає в себе рослинні і тваринні залишки, мікроорганізми, які наповнюють щілинки і пори грунту. Неорганічний склад складається з мінералів, таких як пісок, глина та солі, які визначають фізичні та хімічні властивості ґрунту.
2. Вологість: це одне з найважливіших властивостей грунту. Вологість ґрунту залежить від опадів, площі та глибини суші, впливає на вміст поживних речовин у ґрунті та дозволяє рослинам отримувати вологу для росту та розвитку.
3. Щільність: щільність грунту визначає, наскільки компактно вона покладена. Щільність залежить від складу грунту, кількості органічних речовин і ступеня обробки. Щільний грунт може ускладнювати проникнення вологи і повітря, що може призводити до несприятливих наслідків для рослин.
Структура грунту: склад і шари
Горизонти грунту формуються в результаті діяльності різних процесів, таких як розкладання органічних речовин, переміщення частинок грунту, утворення і руйнування мінеральних сполук.
В основі горизонтів грунту лежить материнська порода, з якої формується піщаний, супіщаний, глинистий або інший тип грунту. У міру розвитку процесів утворення грунту, в верхніх шарах накопичуються органічні речовини і утворюються специфічні горизонти.
Основні горизонти грунту:
О-органічний горизонт - верхній шар ґрунту, збагачений органічними речовинами (гнилістю, листям, корінням та іншими рештками рослин і тварин).
А-мінеральний горизонт - безпосередньо під органічним горизонтом. У цьому шарі накопичуються розчинені органічні речовини, мінерали та продукти їх розкладання.
В-переміщений горизонт - під шаром А, являє собою шар з переміщеними частинками грунту або мінералами, які надійшли з інших шарів.
З-підошва - нижній шар грунту, що примикає до материнської породи. У цьому шарі можна зустріти коріння рослин, а також грунтові порожнечі і тріщини.
Знання будови грунту і властивостей горизонтів дозволяє прогнозувати її родючість і оптимізувати агротехніку, враховуючи особливості кожного шару.
Фізичні властивості грунту: щільність і повітропроникність
Щільність ґрунту залежить від таких факторів, як склад ґрунтових частинок, ступінь гуміфікації, структура ґрунтового покриву та рівень компактності. Вимірюється в г / см 3 або т/га.
Повітропроникність грунту - це властивість грунту дозволяти або перешкоджати переміщенню повітря всередині її структури. Висока повітропроникність говорить про наявність достатньої кількості пір і каналів для пересування повітря. Низька повітропроникність може призвести до порушення дихання кореневої системи рослин.
Повітропроникність залежить від структури грунту, її щільності і вмісту органічної речовини. Вимірюється в мм / з або см 3 / см 2 .
Хімічні властивості грунту: кислотність і родючість
Кислотність грунту вимірюється за допомогою pH-значення. Кислий грунт має значення рН нижче 7, нейтральний-7, а лужний – вище 7. Оптимальне значення pH для більшості культурних рослин знаходиться в діапазоні від 6 до 7. Кислий грунт може ускладнити доступність певних поживних речовин для рослин, таких як азот, фосфор і калій. З іншого боку, занадто лужна грунт може викликати нестачу мікроелементів.
Для поліпшення кислотності грунту можна застосовувати агрохімічні вапняні матеріали. Вони допомагають знизити кислотність грунту і поліпшити її родючість.
Родючість грунту залежить не тільки від її кислотності, але і від вмісту поживних речовин. Родючий грунт містить достатню кількість макро-і мікроелементів для підтримки росту і розвитку рослин. Макроелементи, такі як азот, фосфор і калій, необхідні для утворення білка і хлорофілу, а також для підтримки енергетичних процесів. Мікроелементи, такі як залізо, молібден і цинк, необхідні в менших кількостях, але також є важливими для нормального росту рослин.
Для визначення родючості грунту часто проводять аналіз грунтових зразків в лабораторії. На основі результатів аналізу можна розробити рекомендації по внесенню добрив і корекції родючості грунту.
Отже, хімічні властивості ґрунту, такі як кислотність та вміст поживних речовин, відіграють важливу роль у формуванні родючості ґрунту. При необхідності можна застосовувати заходи для корекції цих властивостей і забезпечення оптимальних умов для росту і розвитку рослин.
Біологічні властивості грунту: мікроорганізми і органічний склад
Мікроорганізми в грунті відіграють важливу роль в її утворенні і сприяють її родючості. У ґрунті мешкають різноманітні мікроорганізми, такі як бактерії, гриби та активні дріжджі. Вони беруть участь в процесах, пов'язаних з розкладанням органічних речовин, утворенням грунтових структур, циркуляцією поживних речовин та іншими біологічними процесами.
Бактерії в ґрунті виконують важливу функцію розкладання органічного матеріалу. Вони здійснюють дисиміляцію органічних сполук, перетворюючи їх в Мінеральні форми. Бактерії також здатні захищати грунт від шкідників і збудників хвороб, а також за допомогою фіксації атмосферного азоту збагачувати її.
Гриби в грунті є деструкторами органічного матеріалу. Вони здатні розкладати більш складні сполуки, такі як целюлоза та хітин. Гриби також здійснюють симбіотичні взаємодії з корінням рослин, утворюючи мікоризу. Це дозволяє рослинам отримувати додаткові поживні речовини та воду з ґрунту.
Активні дріжджі в грунті беруть участь в процесах гниття органічного матеріалу. Вони виділяють ферменти, які розкладають органічні сполуки, утворюючи вуглекислий газ і воду. Дріжджі також здійснюють ферментативний синтез бутанолу, ацетону та інших продуктів анаеробного розкладання органічних речовин.
Органічний склад грунту включає в себе органічний матеріал різного походження. У грунті міститься рослинна і тваринна залишкова маса, що складається з різних органічних сполук. Вона дає грунті хімічну активність і здатність утримувати воду і поживні речовини. Органічний матеріал також бере участь у формуванні грунтових агрегатів і створенні відповідних умов для життя мікроорганізмів.