Кислотність грунту - один з важливих параметрів, який впливає на ріст і розвиток рослин. Вона визначається концентрацією іонів водню (H+) в грунтовому розчині. Кислотність може бути виражена в рН, де значення нижче 7 вказують на кислотне середовище, а значення вище 7 – на лужне. Оптимальними для більшості рослин вважаються нейтральні значення pH, від 6,5 до 7,5.
Одним з методів регулювання кислотності грунту є вапнування. Вапнування-це внесення в грунт вапна, яке нейтралізує кислотність і підвищує pH. При вапнуванні відбувається перетворення кислотних іонів водню в основні іони кальцію (Ca2+) і магнію (Mg2+). Таким чином, можна виділити два основних типи кислотності при вапнуванні – основну і кислу.
Основна кислотність пов'язана з низькою концентрацією іонів водню і високим вмістом основних катіонів (Ca2+, Mg2+). При вапнуванні грунту основна кислотність підвищується за рахунок нейтралізації кислотних іонів. Такий грунт стає більш сприятливою для зростання більшості культурних рослин.
Кисла кислотність характеризується високою концентрацією іонів водню і низьким вмістом основних катіонів. При вапнуванні такого грунту кількість кислотних іонів зменшується, але вони можуть все ще бути присутніми в значній концентрації. Кислі грунти вимагають більш інтенсивного вапнування для досягнення оптимальних значень pH.
Види кислотності грунту при вапнуванні
В процесі вапнування можливі різні види кислотності:
- Кислий грунт. Вапнування допомагає збільшити рН грунту, що сприяє зниженню кислотності і забезпечує більш сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Кислі грунти характеризуються низьким рН і недостатньою доступністю макро - і мікроелементів для рослин.
- Нейтральний грунт. Якщо вихідний показник рН грунту близький до значення 7, то вапнування може привести до нейтралізації кислотності. Нейтральні ґрунти вважаються найбільш придатними для більшості рослин і дозволяють забезпечити оптимальний баланс поживних речовин.
- Лужний грунт. Лужні ґрунти мають високий рН і мають надмірну лужність. Існують певні види рослин, які віддають перевагу лужному середовищу, але зазвичай лужні ґрунти потребують додаткових заходів для зменшення лужності та покращення доступності поживних речовин.
Надмірна кислотність або лужність грунту може негативно позначатися на зростанні і розвитку рослин. Ретельний аналіз грунту і регулярне вапнування дозволяють оптимізувати кислотність і створити сприятливі умови для приживлення і розвитку рослин.
Активна кислотність грунту
При активній кислотності нижче 7 грунт вважається кислою. Кислі грунти мають високий вміст H + і характеризуються низькими значеннями pH. Низька активна кислотність може призвести до невідповідних умов для росту більшості рослин, оскільки багато з них віддають перевагу ґрунту з рН ближче до нейтрального (7).
Кислотні умови можуть викликати ряд проблем, таких як погане поглинання поживних речовин рослинами, підвищений розчинний алюміній та інші токсичні елементи, а також бактерій і грибкових інфекцій. Крім того, кислотність може знижувати життєву активність ряду корисних організмів у ґрунті, таких як азотфіксуючі бактерії та декомпозери.
Збільшення активної кислотності грунту може привести до деградації її якості і зниження врожайності. Тому для регулювання активної кислотності можуть застосовуватися різні методи, що включають додавання вапна або інших лужних матеріалів для нейтралізації кислоти.