Теорії Ельконіна Давидова І Занкова - два відомих педагога, які внесли значний внесок у розвиток теорії навчання. Їх роботи зачіпають різні аспекти педагогічної практики, але в той же час вони мають і ряд подібностей і перетинаються в деяких аспектах.
Перше, що їх об'єднує, це те, що обидва педагоги визнають важливість розвитку мислення і пізнавальних процесів в учнів. Вони вважають, що активізація розумової діяльності і розвиток когнітивних здібностей є основними завданнями освіти.
Ельконін Давидов розробив ідею "зони найближчого розвитку", яка передбачає створення таких освітніх ситуацій, при яких учень зможе освоювати нові знання і вміння, вирішуючи завдання, близькі до його поточного рівня розвитку. Він також виділяв значимість соціальної взаємодії в освітньому процесі.
Занков, у свою чергу, акцентував увагу на індивідуальному підході до кожного учня, розвитку його здібностей та інтересів. Він підкреслював важливість становлення самостійності мислення і творчого мислення учня.
Таким чином, обидва педагога робили упор на активний і творчий підхід до освіти, виділення індивідуальних особливостей учня і створення умов для їх розвитку.
Теорії Ельконіна Давидова І Занкова: загальні риси
Орієнтація на розвиток
Головним принципом обох теорій є орієнтація на розвиток дитини. У навчанні та вихованні акцент робиться не тільки на передачі готових знань, а й на активізації когнітивних і пізнавальних здібностей школярів.
Центральне місце набуває діяльність
У теоріях Ельконіна Давидова і Занкова особливе значення надається діяльності дитини. Школяр активно включається в навчальну і дослідницьку діяльність, що сприяє розвитку його мислення і пізнавальних навичок.
Розробка проблемно-тематичного підходу
Обидва підходи розвитку в освіті пропонують використовувати проблемно-тематичний підхід. Навчальні матеріали організовані навколо проблем і тим, які стимулюють учнів до активного пошуку та дослідницької діяльності. Такий підхід сприяє розвитку творчого та аналітичного мислення.
Активне використання практичної діяльності
Одним з головних принципів навчання в теоріях Ельконіна Давидова і Занкова є активне використання практичної діяльності. Учні активно застосовують отримані знання і навички на практиці, вирішують завдання, проводять експерименти і дослідження, що сприяє більш глибокому засвоєнню матеріалу і розвитку практичних навичок.
Індивідуалізація навчання
Теорії Ельконіна Давидова та Занкова підкреслюють важливість індивідуалізації навчання. При виборі змісту і методів навчання вчителі враховують індивідуальні особливості кожного учня, його рівень розвитку та інтелектуальні здібності.
Таким чином, теорії Ельконіна Давидова І Занкова мають багато спільного: орієнтація на розвиток, активне використання діяльності, проблемно-тематичний підхід, індивідуалізація навчання. Разом ці підходи допомагають створити умови для повноцінного і гармонійного розвитку особистості кожного школяра.
Підхід до навчання
Теорія Ельконіна-Давидова і теорія Занкова являють собою два різних підходи до навчання дітей. Обидва підходи засновані на конструктивістській парадигмі і визнають активну участь учня в процесі засвоєння знань.
В рамках теорії Ельконіна-Давидова підкреслюється важливість розвитку розумових операцій у дітей. Учитель активно співпрацює з учнями, допомагає їм формувати розуміння концепцій і включає їх у співавторство навчального матеріалу. Основою навчання є система завдань, які стимулюють розумово-пізнавальну активність учнів.
У теорії Занкова основна увага приділяється розвитку мислення і творчої активності учнів. Учитель виступає в ролі посередника між учнем і навчальним матеріалом, допомагаючи їм активно і самостійно конструювати знання. Основою навчання є проблемно-пошукові завдання і ситуації, які вимагають від учнів нестандартного мислення і самостійного пошуку відповідей.
- Одним із загальних принципів обох підходів є орієнтація на розвиток мислення і активну участь учнів у навчальному процесі.
- Обидва підходи акцентують увагу на усвідомленості і самостійності процесу засвоєння знань.
- Навчання в обох підходах будується на базі попередніх знань і досвіду учнів.
- У теорії Ельконіна-Давидова і в теорії Занкова вчителі виступають в ролі активних учасників і організаторів освітнього процесу, стимулюючи розвиток мислення і творчої активності учнів.
Таким чином, обидва підходи об'єднуються спільними принципами, заснованими на активній участі учнів та їх активному мисленні, що робить їх важливими та ефективними інструментами освіти.
Роль педагога
У теоріях Ельконіна Давидова і Занкова особливу роль відіграє педагог, його роль не обмежується простим передачею інформації і знань, але включає в себе активну взаємодію з учнями, створення ситуацій, що сприяють розвитку і пізнання.
Педагог в даних теоріях виступає в якості організатора, посередника і підбурювача в освітньому процесі. Він активно включається в роботу групи і бере участь в діалозі, створюючи атмосферу довіри і підтримки, яка сприяє розвитку мислення і формування особистості.
Педагог надає особливого значення розвитку активності дітей, їх самостійності, ініціативності та творчого мислення. Він ставить перед учнями складні завдання, пропонує їм нестандартні шляхи вирішення, стимулює їх інтерес і бажання дізнатися щось нове.
Важливою роллю педагога в даних теоріях є діагностика і корекція навчальної діяльності учнів. Педагог відстежує рівень засвоєння знань і умінь, визначає переважаючі помилки і складності, і вносить необхідні коригування в процес навчання.
Таким чином, педагог в теоріях Ельконіна Давидова і Занкова грає ключову роль в освітньому процесі, створюючи умови для розвитку учнів і формування активності, самостійності і творчого мислення. Він орієнтується на індивідуальні особливості кожного учня і допомагає їм розкрити свій потенціал і досягти успіху в навчанні і житті.
Важливість активної роботи учня
На думку Ельконіна Давидова, тільки активна участь учня in створенні нових знань і їх використання в практичній діяльності може сприяти розвитку його мислення і формування особистісних якостей.
Аналогічно Занков підкреслював важливість самостійної роботи учня, який повинен брати активну участь в побудові свого власного розуміння навчального матеріалу і закріпленні отриманих знань через практичне застосування.
При застосуванні теорій Ельконіна Давидова і Занкова вчителю необхідно створити таку організацію навчальної роботи, яка стимулює активну участь кожного учня, створюючи умови для його самостійного пізнання і творчого розвитку.
Облік індивідуальних особливостей учня
У теорії Ельконіна-Давидова основна увага приділяється розвитку мислення учня, його емоційної сфери та уяви. При цьому враховується, що кожен учень унікальний і має свої особливості. Учитель повинен бути готовий адаптувати зміст і методи навчання під конкретного учня, щоб забезпечити його успішне засвоєння матеріалу.
Схожа ідея присутня і в теорії Занкова. Він підкреслює важливість персонального підходу до кожного учня. Учитель повинен враховувати індивідуальні особливості учня, його здібності та інтереси. Це дозволяє створити оптимальні умови для навчання і максимально використовувати потенціал кожного учня.
Обидві ці теорії визнають важливість розвитку особистості учня, його самостійності і творчості. Облік індивідуальних особливостей дозволяє створити комфортне і підтримуюче навчальне середовище, де кожен учень може реалізувати свій потенціал і досягти успіху в навчанні.
Основні принципи формування знань
Теорії Ельконіна Давидова і Занкова мають багато спільних принципів у формуванні знань учнів.
Один з основних принципів - активна діяльність учнів. Обидві теорії визнають, що учень повинен активно включатися в навчальний процес і самостійно будувати знання. Вчитель повинен створити умови, щоб учні могли самостійно досліджувати та аналізувати нову інформацію.
Інший важливий принцип-використання предметного змісту. Ельконін і Занков вважали, що навчання має бути пов'язане з реальними предметами і ситуаціями. Учні повинні мати можливість застосовувати отримані знання в реальному житті і розуміти їх практичну цінність.
Також принцип соціальної активності відіграє значну роль у цих теоріях. Обидва автори стверджують, що освіта повинна допомагати учням розвивати соціальні навички, взаємодію з іншими людьми та вміння працювати в команді. Учні повинні навчитися співчувати, Слухати та поважати думку інших.
Дуже важливим принципом в обох теоріях є індивідуалізація навчання. Ельконін і Занков вважали, що кожен учень має свої індивідуальні особливості, інтереси і здібності, які вчителі повинні враховувати і підтримувати в процесі навчання. Навчання має бути орієнтоване на індивідуальні потреби кожного учня.
Нарешті, обидві теорії приділяють велику увагу розвитку мислення учнів. Це пов'язано з усвідомленням того, що розуміння і розвиток мислення - основа для успішного засвоєння знань. Студенти повинні навчитися аналізувати інформацію, приймати рішення, вирішувати проблеми та розвивати критичне та творче мислення.
Теорії Ельконіна Давидова і Занкова пропонують ефективні підходи до навчання, засновані на активності учнів, використанні предметного змісту, соціальної активності, індивідуалізації навчання і розвитку мислення. Розуміння і застосування цих принципів можуть допомогти у створенні сприятливого освітнього середовища і успішному формуванню знань учнів.