Роль вчителя в житті кожної дитини і підлітка неможливо переоцінити. Від нього залежить не тільки якість одержуваних знань, а й моральне, психологічний і фізичний розвиток учня. Однак, з такою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ приходить і величезна кількість заборон і обмежень, які повинні бути учням відомі з самого початку. Не менш важливо і обов'язкове дотримання цих заборон і обмежень з боку педагога.
Перша заборона, яка немислима без урахування основних принципів навчання - заборона на принизливе поводження і фізичне насильство по відношенню до учнів. Розгляди і конфлікти між учителем і учнем можуть виникати в будь-якому навчальному закладі, проте ніякі обставини не можуть виправдати подібні вчинки з учнем. Важливо пам'ятати, що вчитель - зразок для наслідування для школярів, тому він несе відповідальність за свою поведінку і слова.
Друга заборона, яку прийняти повинен кожен учитель, - заборона на дискримінацію і нерівноправне ставлення до учнів. В освітньому процесі не повинно бути місця для упереджень на основі раси, національності, статі, віросповідання чи інших факторів. Учитель повинен створювати шанобливу і ненапружену атмосферу в класі, де кожен учень має рівні права і можливості для отримання знань і розвитку своїх здібностей.
Агресивна поведінка
Агресивна поведінка вважається небажаним не тільки з етичної точки зору, але і з практичної. Воно може завдати серйозної шкоди учневі в психологічному та емоційному плані, знизити його мотивацію до навчальної діяльності та розвитку. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження успішності та виникнення проблемної поведінки.
Учитель не повинен висловлювати образи, принижувати, погрожувати або фізично карати учня. Будь-який прояв насильства або погрози проти учня неприпустимий і може бути кваліфікований як дисциплінарне порушення, яке може мати правові наслідки для вчителя.
Якщо педагог зіткнувся з конфліктною ситуацією або поведінкою учня, йому необхідно звернутися до конструктивних методів роботи, допомоги психолога або адміністрації школи. Вирішення конфліктів має бути засноване на діалозі, пошуку взаєморозуміння і спільної мети - досягненні кращих результатів у навчанні і розвитку учня.
Психологічне пресування
Однак існують певні речі, які вчитель не повинен робити по відношенню до учнів, щоб уникати психологічного пресування. Ось деякі з них:
| Що не можна робити | Чому? |
|---|---|
| Використовувати принизливі прізвиська або образи | Це може вплинути на самооцінку та порушити психологічне самопочуття студента |
| Ігнорувати думку та ідеї учня | Це може призвести до низької мотивації студента та відчуття неважливості |
| Тиснути на учня або влаштовувати демонстрацію влади | Це може викликати страх і тривогу, втручатися в розвиток самостійності та ініціативи учня |
| Встановлювати непосильні вимоги та очікування | Це може викликати почуття безпорадності і неуспіху, а також призводити до печії і безсонні |
| Принижувати і принижувати учня перед іншими | Це може викликати сором, почуття пригніченості і відмова від активної участі в навчальній діяльності |
| Застосовувати фізичну силу або насильство | Це є порушенням прав і може залишити тривалі негативні наслідки для фізичного і психічного здоров'я учня |
Вчителі повинні пам'ятати, що вони мають велику відповідальність за добробут та розвиток своїх учнів. Замість психологічного пресування вони повинні використовувати підходи, що сприяють позитивному спілкуванню, натхненню та усвідомленому розвитку.
Фізичне насильство
Фізичне насильство порушує особисті межі учня, підриває його самоповагу і завдає травми як фізичні, так і психологічні.
Учитель повинен використовувати інші методи, які сприяють розвитку позитивних відносин з учнем і забезпечують безпечну і ефективну обстановку в класі.
Учитель може застосовувати педагогічну корекцію, розмови, залучення в загальні активності, а також інші безпечні та ефективні педагогічні методики в роботі з учнями.
Нерівноправне ставлення
У викладацькій діяльності існують певні заборони і обмеження, спрямовані на захист учнів від нерівноправного ставлення з боку педагога. Такі заборони сприяють встановленню здорових взаємин в навчальному середовищі, створюють комфорт і рівні можливості для всіх учнів.
Нижче наведено основні заборони, яких вчитель повинен дотримуватися під час роботи з учнями:
- Дискримінація: Вчитель не повинен виявляти жодних форм дискримінації за ознакою статі, віку, раси, національності, релігії чи будь-яких інших соціальних категорій. Усі учні повинні бути рівними перед законом і мати рівні можливості для освіти.
- Фізичне насильство: Учитель не має права застосовувати фізичну силу або насильство по відношенню до учнів. Це включає в себе будь-які форми фізичного покарання або необгрунтованих фізичних впливів, які можуть заподіяти фізичний біль або пошкодження.
- Психологічне насильство: Вчитель не може застосовувати психологічне насильство, приниження, образи або інші форми ментального впливу на учня. Це включає постійні принизливі зауваження, знущання або негативні коментарі щодо зовнішності, здібностей чи інтелекту учня.
- Сексуальне насильство: Будь-яка форма сексуального насильства або домагань заборонена щодо учнів. Вчитель повинен дотримуватися суворої межі між професійними та особистими стосунками і ніколи не повинен використовувати свої посадові повноваження для отримання сексуальних задоволень.
- Порушення конфіденційності: Учитель не має права розголошувати особисту інформацію учня без його згоди або без судового або адміністративного веління. Конфіденційність учнів повинна бути суворо дотримана, щоб захистити їх приватне життя та індивідуальні права.
Дотримання цих заборон та обмежень сприяє створенню безпечного та підтримуючого освітнього середовища для всіх учнів. Батьки та законодавчі органи відіграють важливу роль у дотриманні цих норм та захисті прав учнів.
Упередженість за ознакою статі
Вчителі не можуть допускати дискримінації на підставі статі, як у своїх словах, так і в своїх діях. Необхідно розуміти, що статева упередженість може негативно позначатися на навчальному процесі і розвитку кожного учня.
Перша заборона полягає в несправедливому оцінюванні досягнень учнів, заснованому на їх статевої приналежності. Учитель не повинен покладатися на стереотипи або упередження, а повинен оцінювати кожного учня тільки на основі його індивідуальних здібностей і зусиль. Це включає як академічні, так і позакласні досягнення.
Друга заборона пов'язана з поділом ролей і завдань на основі статі. Учитель не повинен допускати того, щоб дівчатка і хлопчики були обмежені у виборі своїх інтересів або певних областей діяльності. Наприклад, дівчатам потрібно надавати такі можливості, як участь у математичних або наукових колах, тоді як хлопчики повинні мати можливість брати участь у мистецьких або музичних заняттях.
Третя заборона пов'язана з врівноваженим поводженням з учнями різних статей. Учитель не повинен нехтувати допомогою або увагою до учнів певної статі. У разі порушення рівноправності між учнями різних статей можуть виникнути проблеми з розвитком соціальної та емоційної сфери учнів.
Отже, вчителі зобов'язані дотримуватися цих заборон, щоб забезпечити справедливе і рівне ставлення до кожного учня незалежно від його статі. Тільки тоді ми зможемо створити освітнє середовище, де кожен учень має рівні можливості та підтримку для свого розвитку та досягнення успіху.
Дискримінація через національність
Учитель не повинен здійснювати пряме або непряме переслідування, приниження або нерівне ставлення до учнів через їх національну приналежність. Вчитель не може дискримінувати учнів на основі їх культурних традицій, мови, досвіду чи зовнішності.
Способи дискримінації можуть включати в себе глузування, знущання, зневажливе ставлення до учнів іншої національності, несправедливий розподіл уваги або можливостей в навчанні, і інші прояви негативного ставлення, заснованого на етнічній приналежності.
Дискримінація через національність є серйозним порушенням прав учня і може негативно позначатися на його емоційному і психологічному стані, а також на його результативності в навчанні. Вчитель повинен створити безпечне та недискримінаційне освітнє середовище, де кожен учень має рівні можливості для розвитку та навчання.
Неповага до особистості
Прояв неповаги до особистості учня може виражатися в різних формах, включаючи:
| Іронія і сарказм | знущання та глузування з боку вчителя можуть завдати серйозної шкоди самооцінці та впевненості учня. Це може привести до відторгнення учня від навчального процесу і негативного ставлення до навчання в цілому. |
| Несправедливе ставлення | і виділення учнів за будь-якими ознаками (наприклад, по успішності або зовнішності) може викликати почуття образи і неприйняття в учня, а також негативно впливати на його мотивацію до навчання. |
| Ігнорування та нехтування | до особистих потреб і проблем учня може викликати почуття нерозуміння і відчуження. Вчитель повинен бути уважним та підтримувати індивідуальні потреби кожного учня. |
Щоб уникнути неповаги до особистості учня, вчителю слід враховувати його індивідуальні особливості, створювати довірчу атмосферу, бути готовим вислухати його думку і проблеми. Взаємна повага і підтримка - це основа здорового освітнього процесу.
Ігнорування думки учня
Хороший учитель завжди враховує думку своїх учнів і намагається прислухатися до їх точки зору. Однак, в деяких випадках, вчителі можуть ігнорувати думку учня, що може негативно позначитися на їх навчанні та розвитку. Ось кілька прикладів того, що вчитель не повинен робити:
1. Зневага до думки учня. Коли учень висловлює свою точку зору або задає питання, вчитель не повинен нехтувати його словами або відповідати нешанобливо. Це може викликати у учня почуття неприязні або навіть засмучення і знизити його мотивацію до навчання.
2. Ігнорування пропозицій та ідей учня. Вчитель повинен стимулювати творче мислення та ініціативу учнів. При ігноруванні їх пропозицій та ідей, вчитель упускає можливість розвивати у них важливі навички, такі як самостійність і впевненість в собі.
3. Непроявлення інтересу до учнівської думки. Вчитель повинен проявляти інтерес до думки та думок учня, щоб створити довірчі стосунки та заохотити активну участь у навчальному процесі. Ігнорування учнівської думки може привести до відчуття неважливості і невпевненості учня.
4. Розкидання думками учня. Важливо приймати думку учня всерйоз і намагатися врахувати його в організації навчального процесу. Якщо вчитель просто розкидає думки учня, це може зменшити його мотивацію та інтерес до предмета.
Загалом, ігнорування думки учня-це неправильна поведінка з боку вчителя, яка може обмежити розвиток учня та створити негативну атмосферу в класі. Учитель повинен шанобливо ставитися до думки кожного учня і намагатися включити його в навчальний процес.