Гранулометричний склад грунту - важливий показник, який дозволяє оцінити фізичні властивості грунту і його потенціал для сільськогосподарської діяльності. Він визначається часткою різних фракцій за розміром частинок в грунті, таких як глина, супіски, пісок, мул і їх поєднань. Особливе значення має гранулометричний аналіз, який дозволяє отримати наочне уявлення про структуру грунту і оцінити її родючість.
Одним з методів визначення гранулометричного складу грунту є метод шнура, який заснований на візуальному аналізі. Для проведення даного аналізу необхідно взяти проби грунту з різних глибин і просушити їх. Потім по черзі витягати на спеціальному підготовленому місці пробу грунту, при цьому дотримуючись строгих правил. Включення різної товщини шнура дозволяють судити про частку фракцій в грунті і вони фіксуються для подальшої обробки і аналізу.
Гранулометричний склад грунту: метод шнура
В основі методу шнура лежить аналіз розміру частинок грунту. Для цього необхідно взяти невелику кількість грунту і провести її просушку для видалення зайвої вологи. Потім береться шнур, який має рівномірний розподіл з кроком 1 см.
Шнур занурюється в шар грунту на певну глибину і залишається там на деякий час, щоб частинки грунту прилипли до нього. Потім шнур витягується з грунту і вимірюється довжина, на яку утворилося нашарування грунту на шнурі.
Вимірювання проводяться на кілька глибин, щоб отримати уявлення про гранулометричний склад ґрунту на різних рівнях. Отримані дані потім використовуються для побудови гранулометричної кривої.
Інтерпретація результатів методу шнура заснована на аналізі гранулометричної кривої. Гранулометрична крива дозволяє визначити вміст піску, силтов і глини в грунті, а також їх відносний розподіл.
Метод шнура є швидким і зручним способом визначення гранулометричного складу грунту. Він дозволяє отримати достовірні результати при мінімальних витратах часу і коштів. Однак, для точного визначення гранулометричного складу, рекомендується використовувати і інші методи аналізу грунту, такі як седиментаційний аналіз або гідроізоляційний метод.
Техніка проведення та інтерпретація результатів
Для визначення гранулометричного складу грунту застосовують метод шнура, який заснований на вимірюванні частки піщаних, супіщаних, супіщано-легких, суглинних, легкосуглинистих і суглинок виправлених групах великих (1-10 мм), середніх (0,1-1 мм) і дрібних (0,01-0,1 мм) частинок.
Перед проведенням дослідження необхідно вибрати ділянку, який відображає типовий стан грунту в даній області. Потім необхідно відібрати проби грунту за допомогою шурфу або лопати. Рекомендується брати проби на глибині, що відповідає активним верствам грунту.
Після відбору проб необхідно провести їх обробку. Спочатку проби необхідно просіяти через сито, з розміром осередку рівним 2 мм, щоб відокремити великі частинки. Потім отриману фракцію необхідно просушити при кімнатній температурі.
Далі необхідно викласти фракцію на горизонтальну поверхню і вона буде поділена на групи за розміром частинок. Досить часто використовують 3 кордону: 1-10 мм, 0,1-1 мм і 0,01-0,1 мм.
Для кожної групи визначаються процентні співвідношення за кількістю частинок. Для цього необхідно провести підрахунок числа частинок кожного розміру в кожній групі з використанням гвинтових мікроскопів або інших засобів оптичної довжини хвилі.
Отримані результати інтерпретуються з урахуванням різних класифікацій гранулометричних груп. Наприклад, грунт з більшим вмістом піщаних частинок може бути класифікований як піщаний грунт, а грунт з більш високим вмістом суглинних частинок може бути класифікований як суглинок.
Застосування методу шнура дозволяє отримати інформацію про фізичні властивості грунту, таких як її водопропускна здатність і її здатність утримувати вологу. Ця інформація може бути корисною для оцінки земельної ділянки для різних цілей, таких як сільське господарство або будівництво.