Коли ми вводимо адресу в адресному рядку браузера і натискаємо Enter, починається справжня чарівна сесія, в якій відбувається цілий ряд складних процесів, що дозволяють нам отримати доступ до потрібних веб-сторінок. Давайте розглянемо цей процес по кроках для кращого розуміння.
Спочатку браузер перевіряє, чи є введена адреса в кеші. Кеш-це тимчасове сховище, де зберігаються копії раніше відвіданих веб-сторінок. Якщо адреса присутня в кеші, браузер відкриває його негайно, що дозволяє швидко отримати доступ до вже відвіданих сторінок.
Якщо адреса відсутня в кеші, то браузер відправляє запит на DNS-сервер (Domain Name System), щоб дізнатися IP-адресу запитуваного сайту. DNS-сервер є свого роду телефонною книгою в Інтернеті, яка переводить доменні імена (наприклад, www.example.com) в IP-адреси, за якими комп'ютери можуть спілкуватися один з одним.
Отримавши IP-адресу, браузер відправляє запит на сервер, використовуючи протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol). Запит містить інформацію про сторінку, яку ми хочемо отримати. Сервер обробляє цей запит і відправляє назад відповідь, який містить запитувану веб-сторінку у вигляді коду HTML.
Постановка завдання:
Для виконання цього завдання браузеру потрібно виконати наступні кроки:
- Отримати введений користувачем URL (Uniform Resource Locator, або уніфікований Покажчик ресурсу).
- Розбити URL на кілька частин: протокол, доменне ім'я (наприклад, "www.example.com") і шлях до ресурсу.
- Перевірити, чи є збережена копія запитуваного ресурсу в кеші браузера. Якщо є, браузер може використовувати копію з кешу замість скачування актуальної версії.
- Якщо копія ресурсу відсутня або застаріла, браузер створює з'єднання з сервером, де розміщений веб-сайт.
- Браузер надсилає HTTP-запит на сервер, який містить метод HTTP, адресу ресурсу, заголовки та іншу необхідну інформацію.
- Сервер отримує запит і обробляє його. Якщо запитуваний ресурс існує і доступний, сервер повертає відповідь HTTP зі статусом "200 OK" та вмістом ресурсу.
- Браузер отримує HTTP-відповідь від сервера і починає його обробку. Це може включати аналіз заголовків відповідей, розбір вмісту (наприклад, HTML-коду) та завантаження додаткових ресурсів (наприклад, зображень, стилів та сценаріїв), необхідних для відображення сторінки.
- Браузер відображає отриману сторінку, інтерпретуючи HTML-код, застосовуючи стилі і виконуючи скрипти.
Таким чином, після введення адреси і натискання клавіші Enter, браузер виконує ряд операцій, щоб отримати і відобразити запитувану веб-сторінку.
Адресний рядок:
При введенні адреси в адресний рядок і натисканні клавіші Enter відбувається ряд дій. Спочатку браузер перевіряє введену адресу на наявність синтаксичних помилок. Якщо адреса введений вірно, то браузер намагається встановити з'єднання з сервером, на якому розташована запитувана веб-сторінка.
Для встановлення з'єднання браузер використовує протокол HTTP або HTTPS. При встановленні з'єднання браузер відправляє HTTP-запит на сервер, що містить інформацію про запитуваному ресурсі, його параметрах і методі, за допомогою якого потрібно отримати цей ресурс (наприклад, GET або POST).
Після надсилання запиту браузер очікує відповіді від сервера. Якщо запит був правильним, сервер повертає відповідь, яка може включати код стану HTTP, заголовки та тіло відповіді. Код стану HTTP вказує на результат виконання запиту, наприклад, 200 OK (успішне виконання запиту) або 404 Not Found (сторінка не знайдена).
Отримана відповідь від сервера може бути оброблений браузером і відображений користувачеві. Якщо відповіддю є веб-сторінка, то браузер інтерпретує її HTML-код, виконує перетворення і відображає сторінку на екрані. Веб-сторінка може містити текст, зображення, мультимедійні елементи та інші об'єкти, які браузер може відображати або відтворювати.
Таким чином, адресний рядок у браузері є невід'ємною частиною процесу відкриття веб-сторінки. Вона дозволяє користувачам швидко і зручно вводити адреси, а браузерам - здійснювати з'єднання з сервером і отримувати відповіді, які потім відображаються на екрані.
DNS-запит:
Коли користувач вводить адресу сайту в браузері, браузер надсилає запит DNS на ресурсний сервер. Цей сервер може бути налаштований безпосередньо на комп'ютері користувача або у провайдера інтернету.
Запит DNS включає доменне ім'я, яке користувач хоче відвідати. Запит надсилається на кореневі сервери, які знають, де знаходиться DNS-сервер, відповідальний за вказане доменне ім'я. Потім запит направляється до відповідних серверів, і в підсумку повертається IP-адреса сайту.
Коли IP-адреса отримана, браузер використовує її для встановлення з'єднання з сервером сайту. Використовуючи IP-адресу, браузер надсилає запит HTTP для завантаження веб-сторінки та відображення її користувачеві.
IP-адреса:
IP-адреса використовується для маршрутизації даних у мережі. Коли користувач вводить адресу веб-сайту в браузері і натискає Enter, браузер починає процес обміну даними з сервером, на якому розташований веб-сайт.
Спочатку браузер надсилає запит на DNS-сервер для перетворення доменного імені В IP-адресу. DNS-сервер повертає IP-адресу, пов'язану з введеним доменним ім'ям.
Потім Браузер встановлює TCP / IP-з'єднання з сервером, використовуючи отриману IP-адресу. TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol) – це набір протоколів, що використовуються для передачі даних в мережі Інтернет.
Після встановлення з'єднання браузер надсилає HTTP-запит на сервер, що містить запитувану сторінку. Сервер обробляє запит і надсилає відповідь HTTP із даними сторінки.
Браузер отримує відповідь, яка може містити коди стану, заголовки та тіло відповіді. Потім браузер відображає отриману сторінку на екрані користувачеві.
IP-адреса відіграє важливу роль у передачі даних в Інтернеті, тому її точність та унікальність дуже важливі для правильної маршрутизації та доставки даних.
| Тип IP-адреси | Опис |
|---|---|
| IPv4 | Це стара версія IP-адрес, яка використовує 32-розрядну систему ідентифікації. Кількість доступних адрес обмежена простором 2^32 (близько 4 мільярдів адрес). |
| IPv6 | Це нова версія IP-адрес, яка використовує 128-бітну систему ідентифікації. IPv6 адрес досить для вичерпної кількості пристроїв в мережі Інтернет. |
Встановлення з'єднання:
Після введення адреси в браузер і натискання клавіші Enter починається процес встановлення з'єднання між клієнтським браузером і веб-сервером. Цей процес включає в себе кілька етапів:
1. Перетворення доменного імені В IP-адресу:
Браузер починає з перетворення доменного імені (наприклад, www.example.com) в IP-адреса, який використовується для визначення місцезнаходження веб-сервера. Браузер виконує запит до DNS-сервера для отримання відповідної IP-адреси.
2. Встановлення TCP-з'єднання:
Після отримання IP-адреси браузер встановлює TCP-з'єднання з веб-сервером, використовуючи протокол TCP/IP. TCP-з'єднання забезпечує надійну і впорядковану передачу даних між клієнтом і сервером.
3. Надсилання запиту HTTP:
Після встановлення TCP-з'єднання браузер відправляє HTTP-запит на сервер, в якому міститься інформація про те, яку сторінку або ресурс потрібно отримати. HTTP-запит може також містити додаткові параметри, такі як метод запиту (GET, POST, PUT і т.д.), заголовки, дані форми та інші.
4. Обробка HTTP-запиту на сервері:
Отримавши запит HTTP, веб-сервер обробляє його та виконує запитувану дію. Це може включати пошук потрібної сторінки, виконання сценаріїв, доступ до бази даних або інші операції, залежно від конкретної веб-програми чи сервера.
5. Надсилання відповіді HTTP:
Сервер формує HTTP-відповідь, в якому міститься запитана сторінка або ресурс, або інформація про помилку, якщо така виникла. HTTP-відповідь містить також заголовки, які можуть вказувати на тип відповіді, код статусу, кешування та інші параметри.
6. Отримання та відображення веб-сторінки:
Після отримання відповіді HTTP браузер обробляє відповідь і відображає отриману веб-сторінку або ресурс. Браузер виконує HTML, CSS і JavaScript код на сторінці для відображення контенту, стилів і функціональності веб-сайту.
Таким чином, встановлення з'єднання при введенні адреси в браузер і натисканні Enter є важливим кроком, що передує відображенню веб-сторінки користувачеві.
Запит і відповідь:
Коли користувач вводить адресу в браузер і натискає клавішу Enter, відбувається наступний процес:
| Крок 1 | Браузер формує запит HTTP, що містить метод запиту (зазвичай GET або POST), запитувану URL-адресу та іншу додаткову інформацію, таку як заголовки запитів та тіло запиту (для запитів POST). |
| Крок 2 | Браузер встановлює з'єднання з веб-сервером, вказаним в URL. |
| Крок 3 | Браузер надсилає сформований HTTP-запит через це з'єднання. |
| Крок 4 | Веб-сервер приймає запит HTTP і обробляє його. Залежно від типу запиту та логіки сервера, веб-сервер може виконувати різні дії, включаючи пошук файлів, обробку даних та взаємодію з базою даних. |
| Крок 5 | Веб-сервер формує відповідь HTTP, що містить код статусу, заголовки відповідей і, можливо, тіло відповіді. |
| Крок 6 | Веб-сервер надсилає сформовану відповідь HTTP назад у браузер через відкрите з'єднання. |
| Крок 7 | Браузер приймає відповідь HTTP і обробляє її. Він може виконувати різні дії на основі отриманих даних, таких як відображення веб-сторінки, завантаження файлів, виконання сценаріїв та оновлення даних на сторінці. |
| Крок 8 | Якщо сторінка містить посилання на інші ресурси (наприклад, зображення, Стилі чи сценарії), браузер повторює цей процес для кожного з них, щоб завантажити ці ресурси. |
Таким чином, процес введення адреси в браузер і натискання клавіші Enter являє собою взаємодію між браузером і веб-сервером, в результаті якого користувач отримує запитану інформацію або виконує потрібні дії на веб-сторінці.
Обробка відповіді:
Після того, як сервер отримує запит від браузера, він обробляє його і формує відповідь. Відповідь може містити HTML-код, який відображатиметься у браузері користувача. Часто відповідь також може містити різні заголовки, які передаються браузеру і використовуються для управління поведінкою браузера.
Одним з найпоширеніших типів відповідей сервера є код стану HTTP. Код стану вказує на статус відповіді сервера і може мати такі значення, як 200 (OK), 404 (не знайдено), 500 (Внутрішня помилка сервера) тощо.
Крім коду стану, відповідь сервера може містити також заголовки, такі як Content-Type, Content-Length, Location і ін Заголовки можна використовувати для вказівки типу контенту, розміру контенту, перенаправлення користувача на іншу сторінку і ін.
Якщо відповідь сервера містить HTML-код, то браузер його інтерпретує і відображає на екрані користувача. Код може включати різні елементи HTML, такі як заголовки, абзаци, списки, посилання, зображення тощо. Браузер також може завантажувати і відображати інші ресурси, такі як CSS-файли, JavaScript-файли і зображення, які вказані в HTML-коді.
| Код стану | Опис |
|---|---|
| 200 | Запит виконано успішно |
| 301 | Запит було перенаправлено на іншу URL-адресу |
| 404 | Запитувана сторінка не знайдена |
| 500 | Внутрішня помилка сервера |
Таким чином, процес обробки відповіді сервера включає інтерпретацію коду стану, аналіз заголовків та відображення HTML-коду в браузері користувача.
Відображення сторінки:
Після натискання кнопки Enter браузер надсилає запит на сервер, вказаний у введеній адресі. Сервер обробляє цей запит і повертає клієнту сторінку у вигляді HTML-коду.
HTML-код сторінки містить різні елементи, такі як заголовки, абзаци, списки, зображення та інші. Браузер аналізує цей код і відображає вміст сторінки у вікні браузера.
Основні елементи сторінки, такі як заголовок сторінки, метатеги, тексти та зображення, відображаються відповідно до заданих стилів CSS. CSS визначає зовнішній вигляд елементів сторінки, такі як шрифт, колір тексту, фонове зображення і багато іншого.
Крім HTML і CSS, сторінка може містити JavaScript-код, який додає інтерактивність на сторінку. JavaScript може змінювати вміст сторінки на льоту, реагувати на дії користувача, надсилати запити на сервер без перезавантаження сторінки тощо.
Коли браузер повністю відобразив сторінку, користувач може переглядати вміст, клацати по посиланнях, заповнювати форми, відправляти дані на сервер і взаємодіяти з елементами сторінки.
Таким чином, після введення адреси і натискання Enter, браузер обробляє отриману від сервера сторінку і відображає її користувачеві, створюючи інтерфейс для перегляду і взаємодії з вмістом.