Образ Мазепи у світовій літературі - Конспекти уроків світової літератури - Вчителю-предметнику - Методичне портфоліо - Записник сучасного вчителя
Субота, 03.12.2016, 07:42Ви увійшли як Гість | Група "Гості"

Записник сучасного вчителя



Методичне портфоліо

Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків світової літератури

Образ Мазепи у світовій літературі
Образ Мазепи у світовій літературі


Урок-зіставлення

Оформлення уроку: тематичні папки, фонограма з опери П. Чайковського «Мазепа» та програмного етюду № 4 «Мазепа» Ф.Ліста, таблиця-схема, стенд із літературою, що сто­сується І.Мазепи, в центрі дошки його портрет, навколо уривки з творів класиків світової літера­тури:

Я всю віддав би Україну,

Щоб пережить таку хвилину

І знову ніжним пажем буть —

Отим щасливим паничем

із ніжним серцем та з мечем...

(Д.Байрон)

Та що ж! цей труп живий, що повзаючи гине,

Колись іще буде народом України

Звеличений як князь...

(В.Гюго)

...Красавец, хоть куда!

И рыцарь доблестный, беспутный,

Вот беда!

(Ю.Словацький)

Он приковал к себе сердца:

Мы в нем главу народа чтили,

Мы обожали в нем отца,

Мы в нем Отечество любили.

(К.Рилєєв)

Любив Вкраїну він душею

І зрадником не був для неї.

(В.Сосюра)

На місці епіграфа великий знак запитання. На­прикінці заняття учні мають самі дібрати думку, що визначає його зміст.



Випереджальне завдання: прочитати поеми "Мазепа" Д.Байрона, В.Гюго, В.Сосюри; драму "Мазепа" Ю.Словацького, поеми "Войнаровський" К.Рилєєва, "Пол­тава" О.Пушкіна та "Остання любов гетьмана" І.Перепеляка.



Мета уроку: ознайомити учнів з галереєю літературних портретів Мазепи на основі творів зарубіжних пись­менників і поетів, допомогти їм збагнути героїчну суть цього образу; розвивати дослідницькі навики у ході засвоєння нових знань; виховувати патріотизм, толе­рантність, самобутність, високі естетичні смаки, організованість у роботі з літературними творами.



Хід уроку:

Вступне слово вчителя. Сьогодні... Завтра це вже буде історія — нині чомусь ми дедалі частіше і нас­тирливіше звертаємось до нашої історії, знуртовуючи її тихі плеса. На цьому уроці нам теж не обійтись без історії, бо поведемо розмову про саме того Івана Ма­зепу.

Але спробуємо зробити не історичне, а літератур­не дослідження, до якого нас спонукає сам герой, який ще у 1823 р. під пером Байрона висловлював слабку надію і сподівання на те, що:

Коли б могли моє сьогодні з моїм учора порівнять...

Спробуємо це зробити. Отже, проблемне питання уроку: яким було Учора Івана Мазепи в житті, мис­тецтві, зокрема в літературі, яким є Сьогодні?

Іван Степанович Мазепа. Все, починаючи від пер­ших років життя аж до смерті, було у нього незвичай­не, відрізняло його від минулих та майбутніх гетьманів. Це героїч-не ім'я тісно пов'язане з Україною, боротьбою за її незалежність. Івана Мазепу називають патріо­том, мудрим керманичем. Після Богдана Хмельниць­кого він «найдовше тримав булаву». Проте чимало було й таких, які ставились до нього як до зрадника, зло­чинця...

Ви, напевно, звернули увагу на великий знак за­питання на місці епіграфа уроку. Наприкінці цього уроку вам слід дібрати його із поданих на дошці цитат. Цей епіграф має відображати ваш погляд на Івана Мазепу, ваше розуміння його місця в історії України. Адже це один із українських національних героїв, який набув широкої європейської слави. Про нього писали у своїх історичних працях Вольтер, Жан Балюз, Проспер Меріме (Франція), Даниїл Крман Фон Келлєр (Голландія), Вейге (Швеція), Микола Костомаров, Ілько Борщак (Україна) та багато інших.

Частина цих творів представлена на нашій виставці літератури.

Прига­даємо правила нашої роботи:

* бути тут і тепер;

* слухати і чути;

* працювати інтенсивно;

* бути активним;

* доброзичлива атмосфера;

* проявляти творчість;

* бути толерантним;

* не боятися висловлювати свою думку;

* бути готовим до співпраці.

У тематичних папках (додаються), ви знайдете не­обхідну додаткову інформацію, завдання тощо. Для чи­тачів повідомляємо, що попередньо для виконання ви­переджальних завдань юні літературознавці об'єдна­лися у ДГ, на які ми можемо розраховувати у ході нашого дослідження. Кожна з груп об'єктом дослідження мала певну літературу: російську, французьку, польську, англійську. Вони уклали таблицю (додаток 1). Таблиця на уроці заповнюється учасниками ДГ.

Учитель. Отож, ім'я Івана Мазепи вам відоме. Ваші асоціації?

Учні утворюють асоціативний ряд: гетьман, зрадник, герой, Мотря, лет коня,

Польща, 10 гривень, історія, меценат, Байрон, Гете, доля, Ілько Борщак, гордість, Богдан Ступка, проблемні запитання, неод­нозначність.

Учитель. Іван Мазепа — одна з тих знакових поста­тей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають палкі суперечки як фахових істориків, так і

аматорів, а також людей, взагалі далеких від історичних перипетій. Політичний діяч, військовий, дипломат, ме­ценат... Мало кому випала така цікава й непроста доля за життя та після смерті.

Але першу чергу його місце в історії. Пропонуємо вашій увазі погляд історика.

Учень в ролі історика.

Спіч про Мазепу

Україна! Мазепа! Два слова повні споминів для всіх, хто задумується над історією Східної Європи.

Іван Степанович Мазепа — визначний український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної Ук­раїни, поет, меценат і просто людина. Народився у с. Мазепинці на Київщині в українській шляхетній ро­дині. Точна дата народження невідома, є різні дослідження: історики датують — 1629 (М. Костома­ров), 1632 (М.Андрусяк), близько 1640 (І. Бориняк). Навчався в Києво-Могилянській академії, у єзуїтській колегії у Варшаві. Протягом 1656 – 1659 років жив за кордоном, у Німеччині, Італії, Франції та Нідерландах вивчав військову справу, дипломатію та іноземну мови.

Мазепа — поліглот, спілкувався і писав російською, польською, латиною, французькою, татарською.

З 1659 по 1663 перебував на службі при дворі польського короля Яна III Казимира, виконував ряд дипломатичних доручень, зокрема був послом до геть­мана П. Тетері. Ці роки — окрема цікава і загадкова, контрастна і до кінця невідома сторінка в житті Мазепи, якою зацікавилось багато митців Європи. Стосунки Мазепи з Яном Казимиром були спершу досить довірливі, але потім — образливі для майбутнього гетьмана.

Мазепа мав нагоду ствердити підлу поведінку шляхтича Пасека у важкий період для Польщі. Але крутій зміг викрутитися і затаїв зло на українця. По собі залишив книгу «Спомини», в якій відплатив Мазепі за підозріння, кинуте на його чесність. Це славнозвісна легенда, до цього часу не знають, була така історія в житті гетьмана чи ні. Йдеться про помсту одного поля­ка Мазепі за стосунки з дружиною. Помста ця – прив'язаний молодий Мазепа до дикого коня мчить в Україну.

Мазепа віддаляється від Польщі і короля, він не міг розраховувати на дружбу Яна Казимира, він був українцем і польські магнати не могли йому вибачити ні його по­ходження, ні його успіхів. Це вразило горду душу Мазепи.

У 1663р. він входить у політичне життя України. Був підчашієм, ротмістром, став генеральним писарем, ге­неральним осавулом, служив у Дорошенка, пізніше - у Самойловича. У 1687 р. обраний гетьманом України. Його мета — об'єднати Україну і зробити її вільною, не­залежною. Після великого Богдана Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного воло­даря, монарха. Свою владу він ототожнював з мо­гутністю держави, розвиток якої пов'язував з розвит­ком освіти, культури, церкви. Він був меценатом мис­тецтва і науки, мав багату на рідкісні видання бібліоте­ку. Його резиденція Батурин була справді європей­ським осередком. Було у його житті і справжнє кохання — Мотря Кочубеївна.

У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим та Туреччину. Боротьба з Росією видавалася на той час (початок його гетьман­ства) безнадійною, тому тривалий час Мазепа продов­жував лінію Самойловича — забезпечення максималь­но можливої автономії.

Майже 20 років Мазепа був вірний російському ца­реві Петру І. Але під час Північної війни, коли випала на­года, він об'єднався з Карлом XII і зробив спробу відокремитись від Росії. Але спіткала невдача, хоч план його був добре продуманий. Збіг обставин, можливо, помилка — не розраховував на широку підтримку на­роду, а мав надію на аристократію — все це мало свої наслідки. Один з них — анафема, що по цей день не знята.

Разом з Карлом XII Мазепа після славнозвісної Полтавської битви тікає до Бендер, рятуючи союзника і рештки його війська. По дорозі ослаб, а було йому вже за 60 літ, і 2 жовтня 1709 року помер. Похований у Га­лаці. Він вмер далеко від рідного краю, за незалежність якого боровся, він воював за свободу.

Коли він загинув, сини України втратили ті святі права, які він обороняв так довго з завзяттям і любов'ю справжнього патріота.

Учитель. Галерея портретів гетьмана, які зібрані у бібліотеках Львова і Києва дуже різна.

Побутує думка, що (показує 10 гривень) це зображення гетьмана не має нічого спільного з йо­го справжнім портретом. Перед вами витяг з листа французького посла. Послухаємо, яким по­бачив іноземець Мазепу.

Учень читає лист французького посла

З листа французького посла в московській державі Жана де Балюза (1704)

З Московщини я поїхав в Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем принца Мазепи, що має найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На границі мене зустріла почесна ко­зацька варта і з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію принц Ма­зепа.

Колись він (хоч козак, але знатного шляхетського роду) мав надвірну рангу при королеві Казимирові. Батько мій і він зналися добре, навіть я замолоду бачив пана Мазепу, гарного і стрункого...

Він дуже любить оздоблювати свою розмову ла­тинськими цитатами, а щодо перфектного і досконало­го знання цієї мови — може змагатися з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; правда, коли розмовляє, то більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі — два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив італійською мовою.

Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовою, бо він запевняв мене, що не володіє французькою, хоч у молодих літах відвідав Париж і південну Францію, був на прийнятті в Луврі, коли святкували Піренейський мир (1659 р.). Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі і голландські.

Принц Мазепа вже поважного віку, на якихось де­сять років старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий. Він дуже поважний у козацькій країні, де народ загалом волелюбний і гордий, мало шанує тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та розкішними прийняттями у своїй резиденції для ко­зацької старшини. Я був свідком одного прийняття, в якому багато дечого на польський зразок.

Розмова з цим принцом дуже приємна: має він ве­ликий досвід у політиці; на противагу москвичам, слідкує і знає, що діється в чужоземних країнах. Він по­казував мені свою зброю, одну з найкращих, що я ба­чив у житті, а також добірну бібліотеку, де багато ла­тинських книжок.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну кон'юнктуру, але мушу признатися, що нічого певного від цього принца не міг витягнути. Належить він до тих людей, що воліють або зовсім мов­чати, або говорити й не сказати.

Учитель. Що ви знаєте з уроків історії про життя і діяльність Мазепи? Його творчість? Зверніться до цікавих фактів з біографії Івана Мазепи.

Учні відповідають.

Три роки Мазепа в юності студіював риторику та латину. Цицерон, Тит, Лівій і Тацит стали його улюбле­ними авторами.
Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.
Цар Петро І запровадив орден святого Андрія, і другим, хто дістав цю відзнаку, був Мазепа.
Мазепа скінчив 60 літ, і здавалось, дійшов до вершини слави.
• Більшість чудових київських церков в українськім бароко, що й досі не втратили своєї краси, побудовані або відновлені за Мазепи: відбудував монастир Лаври, церкву святого Миколи, собор у Переяславі... — всьо­го до 20 церков.

• Видав власним коштом чудову Євангелію арабською мовою, ця книга дорогоцінна — викладена діамантами, на ній гетьманський герб, знаходиться нині в Алєпо.

В Єрусалимі в церкві Св. Гробу є срібна миска з вирізьбленим італійським митцем надписом: «Щедрий дар великого гетьмана Його Величності Івана Мазепи».
Анафему Мазепі оголосив Петро І, який не мав на це права, бо був світською особою. А анафема оголо­шується за особливі злочини проти церкви. Відомо, що
початок їй поклало богослужіння і святочна символічна смертна кара Мазепи у Глухові. Анафема правилася навіть в українських церквах аж до 1892 р., аж поки її не скасував Олександр III, відвідавши Київ і побачивши церкви, збудовані коштом гетьмана. Але в окремих місцях вона лунала аж до лютого 1933 р.
Майже єдине джерело, де йдеться про останні хвилини гетьмана, — це спомини шведського комісара Сольдана, збережені у Стокгольмських архівах.
• Мазепа, який не зазнав спокою за життя, не знайшов його після смерті. Поховали його в місті Га­лаці, що над Дунаєм, у головній церкві Святоюрського
монастиря. Два роки потому царські війська перебували там і гроб Мазепи знищили, тіло викинули до Дунаю.

Мазепинці чудом дізналися про це святотатство і віднайшли тіло гетьмана, перепоховали.
Минуло багато літ. У 1835 р. ченці монастиря відкрили могилу Мазепи, забувши, хто там, і поховали у ній молдаванського боярина, поклавши його домови­
ну на гріб гетьмана. Через деякий час уряд заборонив хоронити людей по церквах, дві домовини переклали у нову могилу біля церкви.
Український народ у своїй теплій симпатії до Ма­зепи творив довкола його постаті зворушливі легенди. Одні вірили в те, що Мазепа не вмер, а заховався у
Києво-Печерській Лаврі. То знов оповідали, що він спить із шаблею в руці і чекає моменту визволення Ук­раїни. Народні пісні, що зберегли ці перекази, перехо­
дили з покоління в покоління. Бо за Мазепою стояла правда.
На сьогодні найгрунтовніша книга про Мазепу «Іван Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана», ав­тори Ілько Борщак і Рене Мартель. Ілько Борщак — відомий український історик й літературознавець, що жив і помер у Франції, хоч народився в Херсоні, нав­чався в університеті в Одесі.

Учитель. Як бачимо, Мазепа дуже шанував писем­не слово і сам був автором ряду творів. Послухайте його думу.

Учень читає напам’ять думу І.Мазепи

Дума

Всі покою щире прагнуть,

А не в єден гуж всі тягнуть:

Той направо, той наліво,

А все, браття, тото диво!



Не маш любви, не маш згоди

От Жовтої взявши Води;

Проз невзгоду всі пропали,

Самі себе звоєвали.



«Гей, братища, пора знати,

Що не всім нам пановати,

Не всім дано всеє знати

І річами керувати.



На корабель поглядімо

Много людей полічимо:

Однак стерник сам керуєть,

Весь корабель управуєть;

Плучка бідна матку маєть,

І оноє послухаєть».



«Чом ти братов не учила,

Чом от себе їх пустила ?

Ліпше було пробувати

Вкупі лихо одбувати!»



Я сам бідний не здолаю,

Хіба тільки заволаю:

«Ей, Панове Єнерали,

Чомуж єстетак оспалі?



І ви, Панство Полковники,

Без жадної політики,

Озмітеся всі за руки,

Не допустіть горкой муки

Матці своєй болш терпіти!

Нуте врагов, нуте бити!



Самопали набивайте,

Острих шабель добувайте,

Аза віру хоч умріте

І вольностей бороніте!

Нехай вічна будеть слава,

Же през шаблі маєм права!»

Учитель. Цікавився гетьман літературою, та й світова література не оми-нула його постаті. Звідси і проблема нашого дослідження. Який він, Іван Мазепа, в світовій літературі? Чому постать цього неординарно­го українця цікавила митців і, зрештою, кого саме? Пе­ред вами таблиця.





Німецька: А. Май. Драма «Король сте­пу»;

Р. Готтшаль «Мазепа» (1865)













Російська: К. Рилєєв. Дума «Петр Великий в

Острогожске» (1822), поема

«Мазепа», «Войнаровський» 1823 – 1824

О. Пушкін. «Полтава» (1828-1829) Ф. Булгарін. «Мазепа» (1833)

М. Костомаров





Шведська: І. Валін





Польська: Ю. Словацький Трагедія «Мазепа»

Б. Залєвський «Думка Мазепи»

В. Богданко Ф. Равіта-Гавронський





Англійська: Джордж Байрон. Поема

«Мазепа» (1816-1823); Д. Дефо

(епізодично)







Ілько Борщак, Рене Мартель. «Іван Мазепа» (Життя і пориви великого гетьмана)







Французька: В. Гюго. Поема «Мазепа» (1828)

Вольтер «Хроніка Карла XII»

(1731)



Чеська: Й. Фрич













Українська: Ф. Прокопович. Драма

«Володимир»

Т. Шевченко (епізодично)

С. Руданський. Поема «Мазепа»

В. Сосюра. Поема «Мазепа»

Б. Лепкий «Мазепа»

Г. Колісник. «Мазепа – гетьман»

Р. Іваничук. «Орда»







Митці: О. Верне, Буланже, Делакруа,

Ш. Жаколен, Т. Жеріко,

Т. Шассеріо.

Композитори:Ф. Ліст. Етюд «Мазепа».

П. Чайковський. Опера

«Мазепа».

П. Пуже Кантата «Мазепа»

Ф. Кампані, К. Педротті опери

за мотивами байронівської

поеми.

Учні. ● Як бачимо, постать Мазепи справді цікавила представників багатьох літератур, в основному євро­пейських. Гадаємо, що це, мабуть, не всі твори. Напи­сані вони в основному в першій половині XIX ст. (20 — ЗО роки).

● Це період розвитку романтизму. Як ми знаємо, саме романтиків цікавили непересічні особис­тості, масштабні. А Мазепа був такою особистістю.

● Се­ред авторів є як добре відомі (Пушкін, Байрон, Гете, Сосюра), бо їх творчість вивчали; так і вперше почуті імена — Словацький, Вольтер, Май, Готтшаль.

● Як не дивно, надто малий перелік українського письменства, кого б зацікавив Мазепа. Цікавість ця датована XX століттям, тоді як у інших літературах — XIX ст.

● Се­ред митців є художники і композитори. Це заворожує, спонукає до обізнаності.

Учитель. Відрадно, що є праця Ілька Борщака і Рене Мартеля. Вона на даний час вважаєть­ся найбільш ґрунтовною і без суб'єктивності написа­ною книгою про життя і помисли Мазепи. Як ви гадаєте, звідки митці черпають ма­теріали для творів, наприклад, про гетьмана писали сто років по його смерті?

Учні. Їм слугують історичні джерела, спогади оче­видців, легенди, перекази, інші твори.

Учитель. Ми не в змозі охопити всього цього (вка­зує на таблицю) розмаїття.

Куди ж запрошують нас сьогодні учасники дослідницьких груп (ДГ)?

Учні іноземними мовами (польською, французь­кою, російською, англійською) говорять 1-2 речення привітання і запрошення.

Учитель. Починаємо з французької літератури.

Як ви гадаєте, чому з праці Вольтера? (Вчитель звер­тається до ДГ «Франція»).

Відповіді учнів.

Учень ДГ. Твір Вольтера — це історико-літературна праця і має в нашому дослідженні стрижневе значення, саме цитата з твору Вольтера є передмовою до поеми «Мазепа» Байрона.

Франсуа-Марі Аруе (1694-1778) — син па­ризького нотаріуса, відомий всьому світові під літера­турним ім'ям Вольтер. Це перший драматург, історик, філософ, великий насмішник, непримиренний против­ник церкви, догматизму і фанатичного мислення, і в кінці кінців — володар дум свого часу, як вказав Пушкін, «умов и моды вождь». А ще Пушкін назвав Вольтера «пронырливым и смелым».

«Історія Карла XII» — історична праця, написана з неабияким літературно-письменницьким хистом. У ній Вольтер досліджує життєвий і державницький шлях шведського короля, що був поєднаний з подіями в Ук­раїні, з гетьманом Мазепою... Дозволю собі зацитувати з Вольтера:

* про Україну: «...это страна... казаков, расположенная между Малой Татарией, Польшей и Московией... Украина всегда стремилась к свободе... Сперва украинцы пользовались привилегией вибирать себе государя под именем гетьмана...».

* про Мазепу: «В то время эту должность занимал польский дворянин по имени Мазепа. Зто был человек храбрый, предприимчивый, неутомимый работник,
несмотря на свою старость. Он тайно соединился со шведским королем, чтобы ускорить падение царя и извлечь из зтого свою выгоду».

* про відступ Карла і Мазепи Вольтер пише: «...он принес королю надежду поддержки в этой незнакомой стране своим умом и привязанностью казаков, которые... толпами приходили в лагерь Карла и доставляли ему пищу... Единственно Мазепа, предводитель каза­ков, поддерживал их существование; без его помощи вся армия погибла бы от голода и бедствий... При этих обстоятель-ствах царь предложил Мазепе вернуться к нему, но тот остался верен своєму новому союзнику...».

Учень ДГ. Таким побачив Мазепу і лорд Байрон, познайомившись з працею Вольтера, і взяв до свого твору в передмову цитату з «Історії Карла XII».

(читає напам’ять ).

... Юрба вождів — яка ж мала!

За день ще більше поріділа;

Ця ж рештка лицарів була

Хоробра й вірна вже — сиділа,

Німа, понура і сумна,

Круг короля й його коня...

А поруч, в лицарській юрбі,

Де звісив дуб гілля дебеле,

Мазепа, стомлений, собі

З трави тверду постелю стеле...

Учитель. Саме так. Найтепліші і найпрекрасніші враження від праці. Легко, з душею, з неабияким хистом написав Вольтер цей твір. А що то за історія про помсту? Звідки ми її знаємо? Послухаємо дослідження про ще одну книгу, пов’язану з ім’ям Мазепи.

Учень ДГ. Найгрунтовніша книга про Мазепу — це «Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана». Автори — Ілько Борщак і Рене Мартель. Книгу видано у 1933р., у 1991 р. перевидано. У ній стверджується, що Мазепа мав смертельного ворога — Яна Хризостома Пасека. Він видав книгу «Спомини», в якій намагався всіляко очорнити Мазепу. Саме Пасек, як стверджують автори книги, вигадав легенду про помсту Мазепі польського шляхтича за стосунки з його дружиною. Мазепу голого прив'язали до дикого коня, привезеного зі степів Ук­раїни. Він і помчав з цим дивним вершником додому. Чудом Мазепа залишився живим. Борщак і Мартель переконливо доводять, що такого не було, що це плід уяви Пасека. Проте історію цю підхопили митці світу як загадкову, неординарну.

Учитель. Вперед. Мчить. Летить. Жене. Несе. Ці слова-ритми ми читаємо у творі ще одного зарубіжно­го поета. Хто він? Віктор Гюго і його поема «Мазепа». Прошу повідомити результати дослідження.

Учень ДГ. Сюжету як такого поема Гюго не має. Використано той же епізод, легенду, що у Байрона. Ос­новна увага зосереджена на стані героя. Тому ми вико­ристали прийом «услід за цитатою», щоб розказати вам про цей твір. (На дошці фрази (цитати) з тексту, учень розповідає, коментує їх.)

Герой — Мазепа.

«Відчув, що тіло все, від рук до ніг, у путах».
«...звивався... безсиллям скаженілий».
«...І ось нараз без струму людина й кінь летять».
«...летять... Немов борвій».
«...летять... їзда їх наче лет».
«...жене все глибше... в поле опустіле».
«...танцює світ довкола».
«Блукає зір їздця».
«А кінь... Жене... За ним новий табун».
«Злітає все на ці воздушні похорони...»
«...між ним і небом наче темінь хуртовини».
Далі учень читає напам'ять уривок, перериваючи коментар.

Та що ж!

Цей труп живий, що повзаючи гине,

Колись іще буде народом України.

Звеличений, як князь,

Шулікам і вірлам він дасть свою відплату.

Навкритими гробами вкриє піль багато,

Де кров його лилась.

Страхітна його велич з його мук повстане.

Колись кирею вдягне прадідних гетьманів

У сяєві зіниць;

А як у ній з'явиться — степові народи

Пішлють йому назустріч фанфар хороводи

І падатимуть ниць!

Учень ДГ (продовжує). Друга частина — це паралель між героєм Мазепою і «звичайним смертником». Це гімн силі духу Людини, що здолала все. «Падеш... ось край... ще раз зібрав ти свої сили, Встаєш, ти — воло­дар!».

Учитель. Знову звертаюсь до проблеми дослідження. Чому образ Мазепи зацікавив Байрона, Гюго, і, врешті-решт, чому це романтичні твори?

Учень ДГ.

1) Сам жанр ліро-епос вказує на те, що твори ці романтичні, бо поява так званих мішаних жанрів була ха­рактерна для романтизму.

2) Зацікавила поетів сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною.

3) Романтиків цікавили завжди неординарні осо­бистості, масштабні постаті. Мазепа — саме такий.

4) Експресивне вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитези (насильство — беззахисність, тиран — жертва, завойовник — завойований) — все це вказує на приналежність до романтизму.

5) І, мабуть, найголовніше. Образ Мазепи зріс у ро­мантиків до величини символу.

Учень ДГ. Розкриттю образу Мазепи сприяє яскрава символіка твору. Картини «дикої» природи підкреслюють незвичайність образу героя, його винятковий характер. Бурхливі потоки, вітри, хвилі уособлюють пристрасті, що охопили серце Мазепи. Вороння символізує смерть, а схід сонця — надію на повернення життя, Серед усіх символів вирізняється образ коня. Взагалі коні по­сідають неабияке місце у творі. Кінь у романтичній літературі — традиційний символ вдачі, людської долі. Карл XII двічі втра­чає своїх скакунів під час втечі, і це означає, що щастя полиши­ло короля та його військо. Мазепа ж, навпаки, вижив сам ї зберіг свого коня. «Від Александрових часів Такої пари не знай­ти, Як твій Буцефалос і ти», — каже йому Карл. Справді, Мазе­па та його кінь — наче єдине ціле. Під час відпочинку старий гетьман, попри втому, спершу подбав про коня, а потім вже про себе. Кінь — вірний товариш Мазепи, і той виявляє справ­жню прихильність до нього, бо він ніколи не зрадить, служить йому вірою й правдою. Гетьман ставиться до коня як до розум­ної істоти, що свідчить про глибоке природне начало у його душі, про тісний зв'язок і спорідненість із природою.

Учень ДГ. Мазепа і Україна. Вони тісно пов'язані між собою, доповнюють одне одного. Мазепа до глибокої старості зберігає гордий і незламний дух, і через його образ читач уявляє собі Україну, її «дух». За романтичною історією про дикі пристрасті в поемі криється думка про волю, що назавжди з'єднала Мазепу з Україною. Вона стала його долею і життям, визначила вдачу і політичне обличчя. Недарма навіть у його розповіді про драматичне кохання до Терези вчуваються й інші інто­нації — щирої любові до своєї країни, захоплення її кра­сою, широтою, нескореністю. Тут він побачив чуйних і добрих людей, волелюбне козацьке товариство, із ними назавжди пов'язав своє життя.

Фінал поеми відкритий. Мазепа завершує свою роз­повідь. Але що на нього чекає завтра? Що чекає на Карла XII, який заснув, не дослухавши до кінця монолог гетьма­на (герой Байрона, як завжди, самотній, його почуття не знаходять розуміння у людей)? І що буде з Україною?.. Знову звучить думка про долю:

Учень ДГ. Я став гетьманом в їх країні,

Безумний, що в гніві палкому

Помстивсь так люто на мені

І, в'язня голого, із дому

В пустиню вигнав на коні,

Він путь проклав мені до трону.

Хіба ж ту долю нам збагнуть ?

Забудь печаль, одчай забудь!

Ще завтра вгледить Бористен,

Як на його турецькім боці

Спокійно коні попасем...

Як радо річку стрінуть очі,

Якщо до завтра доживем...

Учень ДГ. Проте людська доля здається тут не такою фатальною, як на початку твору: людина стала вище за неї, зуміла приборкати «дикого коня» своєї вдачі. Байрон стверджує в поемі силу духу особистості, від якої залежить, чи буде вільною її земля. Поема Байрона «Мазепа» — один з найдовершеніших і найяскравіших його творів. Поет відкриває силу і при­вабливість свого романтичного героя — мужнього, не­здоланного, шляхетного..

Учитель. Історичні джерела говорять, що Іван Сте­панович певний час навчався у Києві, потім у Франції, Італії та Німеччині, знав 8 мов, мав дип­ломатичний хист, був чудовим оратором. Він служив при дворі польського короля Яна-Казимира. Про цей період його життя у драмі «Мазепа» розповідає польський поет-романтик Юліуш Словацький. Вам буде цікаво дізнатися, що якби ви зараз завітали до Польщі, то змогли б відвідати театр і стати свідком подій, описаних Словацьким, на сцені. Хоча з часу першої постановки драми пройшло 150 років (1851 р.), вона і нині в репертуарі театрів, як не дивно.

По­слухаймо розмову двох знатних панянок зі згаданої драми.

Інсценізація.

1 дама.

Голубка белая, ты словно в клетке тесной!

В ваш замок сумрачный не проникает свет.

Ах, я болтаю все, и удержу мне нет.

Скажу тебе, что паж есть в королевской свите,

Мазепа!

2 дама.

Кто же он?

1 дама.

Об этом волоките

И не слыхала ты, бедняжка, никогда?

2 дама.

Нет, госпожа моя.

1 дама.

Красавец хоть куда!

И рыцарь доблестный; беспутный, вот беда!

Увидишь ты его — и высушит забота,

Как будто бы пожар зажжет в сердечке кто-то.

А сердце юноши — раскрытые ворота,

Куда красавицы заходят без конца;

Горячий взгляд его как молот кузнеца,

Он сердце разобьет, наполнив сладкой мукой,

Послужит мой рассказ красавице наукой!

2 дама.

Придется каждому свой кубок пить до дна,

Но больше всех других жалею я по праву

Того, кто каждый день пьет горькую отраву.

О Господи! Приехал уж король!

1 дама.

Есть время, не пугай!

Пан Пасек на крильце торчит, как попугай.

Он будет говорить — в руках недаром свиток! —

Стихи в честь короля: латини в них избьіток.

О чем бишь зто я? Да, о Мазепе вот...

Повеса пылкий он, хотя и желторот,

А между тем о нем толкуют не смолкая.

Вообрази себе такого шалопая,

Такого сорванца.

Девиз его — змея, любовь его как пламя!

Велел седло набить девичьими кудрями!

2 дама.

Из кос возлюбленных???

Беспутный!.. Сохрани нас, Боже, от напасти,

От взглядов пылких, слов и жаркой страсти!..

Учитель. У драмі згадується Ян Пасек, який не­навидів молодого Мазепу. Якось у покоях короля цей шляхтич почав насміхатися з юнака, і той не втримав­ся — вихопив шаблюку. За законами королівського дво­ру то був великий злочин, і король виключив Мазепу зі свого почту. Юнак повертається на Україну, а на­вздогін летить брехлива легенда, яку придумав злий Пасек: мовляв, один із обдурених чоловіків, багатий шляхтич, звелів спіймати під час побачення в садку юного пажа, голого прив'язати до коня і пустити в поле. Цю глузливу побрехеньку і використовують у своїх віршованих творах В.Гюго та Д.Байрон.

Учитель. У житті Мазепи було багато злетів і падінь, але одна з найтрагічніших сторінок його життя - це, звичайно, участь у російсько-шведській війні 1709 р. Цей період докладно описали історики Рене Мартель (Париж, 1931), а в Росії — Пушкін та Рилєєв.

І знову слово нашим дослідникам.

(Росія) доповідають про дослідження по­ем Рилєєва «Войнаровський» і Пушкіна «Полтава».

Учень ДГ. Разрешите представить результаты нашей исследовательской работы о Мазепе в русской литературе. Считаем, что заслуживает внимания изучение произ-ведений К. Рилєєва и А. Пушкина, в которых образ Мазепы нашел своё творческое воплощение. Историческая конкретика в творчески трансформированном виде дает возможность увидеть иного Мазепу. Вот как сам Рилєєв — декабрист, поэт — обьясняет это.

Учень ДГ. (Читає уявний лист Рилєєва до читачів: це один з видів творчої роботи на конкретному дослідженому матеріалі — життя і творчість Рилєєва.)

Письмо

Я, Кондратий Федорович Рылеев, поэт, декабрист, за что и буду казнен со дня на день как один из организаторов восстания на Сенатской площади 25 декабря 1825 года. Русский, из семьи военного. Мне лишь исполнилось 30, из них лет 10 сознательно пишу. Мои друзья называют это поэзией гражданского мужества, да я и сам скажу, что скорее не поэт, а гражданин, ибо живу вольнолюбивыми мечтами, ненавистью к царскому режиму.

Что касается Мазепы, он мне интересен. Впервые его образ я вывел в думе «Петр Великий в Острогожске», затем имел мечту написать поэму, но пока вот только в «Войнаровском» его рисую. Рисую умным, мужественным, патриотом своей земли, решительным, готовым принести все в жертву ради освобождения Отчизны. Читайте!

С уважением, Рылєєв.

Учитель. Чи згідні ви з характеристикою Мазепи, даною самим автором? Можливо, у вас є свої думки: доповнення, зауваження? Чому Рилєєв звернувся до цього образу?

Учні дають відповідь.

Учень ДГ. Знаємо, що в силу історичного руху образ Мазепи в Росії трактувався суб'єктивно, упереджено. Російські історики зображували Мазепу так, як польські – Б. Хмельницького. Єдиний росіянин, хто порвав з тією ганебною традицією, був декабрист Рилєєв. Робимо висновок: гетьман у Рилєєва — це той символічний образ, що нібито втілює власні волелюбні мрії. Він, правда, ми вважаємо, до кінця не розв'язує проблеми морального і політичного роздвоєння Мазе­пи, а лише висловлює сумнів.

Учитель. Зачитайте з поеми рядки, що є підтвердженням вашої думки.

Учень ДГ. Он приковал к себе сердца:

Мы в нем главу народа чтили,

Мы обожали в нем отца,

Мы в нем отечество любили.

Не знаю я, хотел ли он

Спасти от бед народ Украины,

Иль в ней себе воздвигнуть трон, —

Мне гетьман не открыл сей тайны.



Ко праву хитрого вождя

Успел я в десять лет привикнуть;

Но никогда не в силах я

Был замыслов его проникнуть.

Он скрытен был от юных дней,

И, странник, повторю: не знаю,

Что в глубине души своей

Готовил он родному краю.



А, может, был я в заблужденье,

Кипящей ревностью горя,

Но я в слепом ожесточенье

Тираном почитал царя.

Учитель. Незважаючи на невдачу, Мазепа в поемі «Войнаровський» проголошує:

Спокоен я в душе своей;

И Петр, и я — мы оба правы:

Как он, и я живу для славы,

Для пользы Родины моей.



Отже, К. Рилєєв не тільки не зневажає Мазепу, а й ставить його поряд з Петром.

Інша точка зору на Мазепу у Пушкіна.

Учень ДГ. До написання поеми «Полтава» О. С. Пушкіна спонукали рядки поеми Кіндрата Рилєєва «Войнаровський» про «жену страдальца Кочубея и обольщенную их дочь». Пушкін у передмові до першого видання «Полта­ви» писав так: «Мазепа є однією з найвизначніших осіб тієї епохи. Деякі письменники хотіли зробити з нього героя свободи, нового Богдана Хмельницького. Історія подає його честолюбцем, закоренілим у підступності й злочинах наклепником, губителем батька нещасної своєї коханки Мотрі; зрадником Петра пе­ред його перемогою, зрадником Карла після його по­разки; пам'ять його проклята церквою і не може уник­нути прокляття людства. Краще було б розвинути й пояснити справжній характер бунтівного гетьмана, не спотворюючи свавільної історичної особи».

Автор «Полтави» пише про гетьмана досить зневажли­во. Майже десять разів він називає Мазепу «злодей» і «враг» або навіть «мощный злодей» і «мощный враг». Але характерно, що у перекладах поеми українською мовою Андрію Малишку і Максиму Рильському вдалося уникнути майже всіх пушкінських, м'яко кажучи, несхвальних епітетів на адресу гетьмана.

Учень ДГ. Что рад он честно и бесчестно

Вредить он недругам своим,

Что ни единой он обиды

С тех пор, как жив, не забывал,

Что далеко преступны виды

Старик надменный простирал;

Что он не ведает святыни,

Что он не помнит благостыни,

Что он не любит ничего,

Что кровь готов он пить как воду,

Что презирает он свободу,

Что нет отчизны для него…



А где ж Мазепа? Где злодей?

Куда бежал Иуда в страхе?..

Зачем изменник не на плахе.

Учитель. В епілозі поеми Пушкін робить беззасте­режний висновок:

«Забыт Мазепа с давних пор!»

• Чи справді він забутий ?

Відповідь російському поетові майже через 150 років дає український поет Володимир Сосюра.)

О Пушкін, я тебе люблю,
Та істину люблю ще дужче!
Я серцем хочу показать
Страшну трагедію Мазепи

І в ній, в той час страшний незгоди,
Трагедію мого народу.

• Яким же постає головний герой у цій поемі?

Учень ДГ. Хай про Мазепу спів, мій лине,

Хоч він був пан, та серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.



І я співать про нього мушу

Так, як ніколи не співав.

Народ не марно в свою душу

Про чайку його пісню взяв.



Голів мільйони, світлі, щирі...

До них тягнусь я серцем всім!

Народ — мій Бог, йому я вірю,

А не історикам отим,



Що руку царську цілували,

Що слинили Петрову длань

І про Мазепу написали

Із кон 'юнктурних міркувань.



Та й досі пишуть... Що ж, пишіте.

Красу душі його висот, —

Як не зовіть його бандитом, —

Вже оспівав давно народ.



В ті люті дні він добре знав,

Що їсть Вкраїна і чим дише,

Й щоб зав 'язать петлю тугіше,

Мазепи "зраду " скористав.



Так! Будував церкви Мазепа,

Церкви і школи.

Просвіщав він свій народ.

Учитель. Серед цих славетних, відомих імен, які ми сьогодні називали, є і не всім знане — дубенчанина Івана Перепеляка, який створив історичну поему «Остання любов гетьмана». У ній він розповідає про найдраматичніший період життя Мазепи — любов до юної Мотрі Кочубеївни, своєї хрещениці. В основі тво­ру історичний факт — між ними велося таємне жваве листування. Перепеляк переклав ці любовні листи на мову поезії.

Двоє учнів читають напам'ять уривок з поеми "Остання любов гетьмана".

Мотря.

Не знаю, милий, з чого почать —

Усе в клубок заплуталося...

Щось батько мій задумав таємниче,

Послання довгі одправля в Москву.

Все пише, й пише, і кладе у стоси.

Ну, думаю, напевно щось важке.

Якось підгледіла, о Господи, — доноси!

І все на тебе пише, та таке —

Язик не повертається сказати.

Той батько — лис, повзучий змій —

Тепер мені чужий!

А ти, Іваночку, ти — мій,

Коханий, дорогий.



Мазепа.

Кохана, не знайти у серці зладу,

Як зліва — московитин, справа — лях!

І кожен мітить, як іздерти шкуру.

Чи можна між чортами буть святим?

О Боже, — грішний! — одведи зажуру,
У полум і спали дволикий грим...
Козацтво не зморгне — інтриги
Виношує! Плекає лють

По закутках. Не вгомониться.

І жде скоріш на відхідну...
Моя любов, немов черниця,
Заждалася в своїй темниці -
Смертельну розпочать війну!..

Мотря.

Прокинусь раптом, а тебе нема!

Знов до вікна метнуся швидкома.

У відчаї не знаю, що робити.

Любити, милий, хочеться любити!

Прорвало душу, як весною гать.

Мені б тебе всього зацілувать.

Якби ти був зі мною день і ніч,

Я прихилила б сонечко до віч,

Аби вони не хмарились, коханий...

Мазепа.

Ніщо не тішило! Осіння мряка

Спинилася при сонячнім вікні.

Немов у зашморзі душа! Заклякла

Од холоду в глухій самотині,

Де не діждатись ні поради, ні відради,

Де сам собі — чи дурень, чи мудрець?

Відступишся убік — прилипне: «Зрада!»

І проклянуть попи московські! Вістовець

По всіх дорогах рознесе той засуд,

Аби нестерпніше пекло тавро.

І візьмуть душу на залізний засув

У неньки України! Й цар Петро

Не подарує милості-пощади,

У кам 'яницю кине душу —

Тому хитрити і прислужувати мушу...

Не знаю, що роблю... І чи зумію

Зробити, що задумав... Багатію

Думками...

Мотря.

Коханий мій!

На слові цім пробач,

Якщо не те, що треба, написала...

Моя ти радість!

Відтепер — і плач!

Аби не доконали ці скандали

Тебе!

Я не втоплюся у журбі,.

На кращі буду ждати переміни.

Дай, Боже, сили!

Любий, а тобі

Любить мене, як любиш Україну!

Учитель. У поемі Івана Перепеляка Мотря Кочубеївна добре розуміє, що їхньому коханню дуже велика ціна — «любить мене, як любиш Україну!». Мазепа навіть у хвилини зустрічей з коханою відчуває на своїх плечах тягар відповідальності за долю України, її незалежність. Слід іще сказати, що Мазепа займався доброчинні­стю — будував за свої кошти школи та церкви. А ще він відзначався любов'ю до мистецтва — грав на бандурі, писав вірші та думи. Основну тему його творчості виз­начають ось такі рядки:

...панове полковники,

Без жодної політики,

Озмітеся всі за руки,

Не допустіть гіркої муки

Матці своїй більш терпіти!

Украйни врагів нумо бити!

Самопали набувайте,

Острих табель добувайте

І за віру хоч умріте,

А вольностей бороніте!

І.Мазепа. "Дума". ,

Помер Іван Степанович Мазепа далеко від свого рідного краю — в Молдавії. Не справдилися сподіван­ня тих, які говорили про забуття його імені. Українсь­кий народ пам'ятає гетьмана, про що свідчать чис­ленні народні думи та легенди. В одній із них мовиться, що він не помер, а спить у Києво-Печерській лаврі із шаблею в руках і чекає на той час, коли зможе допо­могти рідному народові втримати свою незалежність. Натхненний образом українського гетьмана, угорсь­кий композитор-романтик Ференц Ліст написав сим­фонічну поему «Мазепа».

Прослухайте уривок із цієї поеми і визначте, якого з прочитаних вами літературних творів стосується ця музика?
Які сцени з 'являються у вашій уяві під час прослуховування?


Звучить уривок із симфонічної поеми Ф.Ліста "Мазепа" (грамзапис).

Учні відповідають на запитання.

Учитель. Настав час обрати епіграф до нашого уроку.

Учні зачитують цитати і обґрунтовують свій вибір.

Заключне слово вчителя. Наші думки збіга­ються: найбільш доречним епіграфом до уроку є слова Володимира Сосюри:

Любив Вкраїну, він душею

І зрадником не був для неї.

Спокуса змалювати цю історичну постать була надто велика у всі часи. Не могли їй опиратися й художники. Тарас Шевченко, Олександр Архипенко, Ілля Рєпін, француз Орас Верне малювали портрети Івана Мазе­пи. На жаль, збереглося їх дуже мало.

І якщо ми з вами за своє життя не побачимо цих портретів, не прочитаємо книг, що представлені сьогодні на виставці, то які ж ми українці? Якщо ми не шануватимемо свою історію, то й світ її не шанува­тиме.

Звучить пісня "До українців" В.Баранова та Т.Кукурузи.





Література:

1. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. Львів, 1998.

2. Байрон. Собрание сочинений в 4-х томах. М., 981.

3. Байрон. «Мазепа», Харків, Київ, 1929.

4. Борщак І., Мартель Р. Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана. К., 1991.

5. Волков А., Рихло П., Бойченко О. Наскрізні сю­жетні образи в літературах Європи.

Чернівці-Київ, 1998.

6. Вольтер. Твори в 4-х томах. М., 2002. Довідник з історії України. Київ, Генеза,

2001.

7. Жирмунський В.М. Байрон і Пушкін. М., 1986.

8. Загул Д. Передмова до перекладу «Мазепи». Харків-Київ, 1929.

9. Матвіїшин М. Українсько-французькі літера­турні зв'язки.

10. Мацапура І. Міф про Мазепу та особливості йо­го художнього осмислення в

Пушкінській «Полтаві». «Зарубіжна література», № 8, 1999.

11. Мішуков О. Віддзеркалення історичної постаті гетьмана Мазепи в європейській

літературі. «За­рубіжна література», № 12, 1999, с. 55.

12. Наливайко Д. Спільність і своєрідність: українська література в європейському

контексті. «Полтава». Поема А.Пушкіна. С.-Петербургь, 1912. Свьтовьіе картини

кь настоящему чтенію. Поема "Мазепа" в контексті творчості Байрона і

європейського романтизму // Всесвітня література і культура в навчальних

закладах України. — 2006.

13. Ніколенко О.М. Романтизму поезії. Г. Гейне, Дж. Бай­рон, А. Міцкевич, Г. Лонг-

фелло: Посібник для вчителя. Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003

14. Остапчук В.В. Образ Мазепи у світовій літературі. Всесвітня література. Київ.

15. Словацький Ю. Вибране. М., 1952.

16. Українське слово. Хрестоматія української літе­ратури та літературної критики.

Київ, Рось, 1994.

17. Хоткевич Г. Два гетьмани. К., Дніпро, 1991.
Категорія: Конспекти уроків світової літератури | Додав: Никки (19.01.2015) | Автор: Бистра Анжеліка Миколаївна E
Переглядів: 3490 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]




Матеріали каталогу статей




[27.04.2011][Робота з батьками]
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ: "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ГОСПОДАРІВ — СПІЛЬНА ТУРБОТА СІМ'Ї І ШКОЛИ" (0)
[27.04.2011][Робота з батьками]
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ: "МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї" (0)
[28.04.2011][Робота з батьками]
Батьківські заповіді (0)
[02.05.2011][Сценарії свят, виховних заходів]
До Дня Перемоги "Ніхто не забутий, ніщо не забуто" (0)
[04.05.2011][Продуктивний урок]
Що значить урок у сучасному вимірі ? (1)
[04.05.2011][Продуктивний урок]
Продуктивне навчання у навчально-виховному процесі. (0)
[04.05.2011][Продуктивний урок]
Орієнтовні завдання, які розкривають принципи продуктивного навчання (0)
[04.05.2011][Технології навчання]
Модульні технології навчання (1)
[04.05.2011][Технології навчання]
Проектні технології (0)
[04.05.2011][Технології навчання]
Технологія «мозкового штурму» (0)
Категорії розділу
Конспекти уроків історії України [24]
Конспекти уроків української мови та літератури [41]
Конспекти уроків світової літератури [29]
Конспекти уроків всесвітньої історії [12]
Конспекти уроків англійської мови [16]
Конспекти уроків християнської етики [2]
Конспекти уроків музики [5]
Конспекти уроків інформатики [2]
Конспекти уроків української літератури 6 клас [48]
Конспекти уроків української літератури 7 клас [72]
Конспекти уроків української літератури 8 клас [70]
Конспекти уроків української літератури 9 клас [67]
Конспекти уроків української літератури 10 клас [62]
Конспекти уроків української літератури 11 клас [30]
Конспекти уроків української мови 6 клас [75]
Конспекти уроків української мови 7 клас [72]
Конспекти уроків української мови 8 клас [71]
Конспекти уроків української мови 9 клас [69]
Конспекти уроків української мови 10 клас [38]
Конспекти уроків української мови 11 клас [65]
Конспекти уроків світової літератури 5 клас [67]
Конспекти уроків світової літератури 6 клас [73]
Конспекти уроків світової літератури 7 клас [64]
Конспекти уроків світової літератури 8 клас [70]
Конспекти уроків світової літератури 9 клас [71]
Конспекти уроків світової літератури 10 клас [63]
Конспекти уроків світової літератури 11 клас [68]
Конспекти уроків Вступу до історії України 5 клас [34]
Конспекти уроків історії України 7 клас [34]
Конспекти уроків історії України 8 клас [52]
Конспекти уроків історії України 9 клас [41]
Конспекти уроків історії України 10 клас [27]
Конспекти уроків історії України 11 клас [35]
Конспекти уроків всесвітньої історії 6 клас [71]
Конспекти уроків всесвітньої історії 7 клас [35]
Конспекти уроків всесвітньої історії 8 клас [29]
Конспекти уроків всесвітньої історії 9 клас [29]
Конспекти уроків всесвітньої історії 10 клас [23]
Конспекти уроків всесвітньої історії 11 клас [32]
Конспекти уроків правознавства 9 клас [35]
Конспекти уроків правознавства 10 клас [32]
Конспекти уроків географії 6 клас [66]
Конспекти уроків географії 7 клас [56]
Конспекти уроків географії 8 клас [47]
Конспекти уроків географії 9 клас [48]
Конспекти уроків географії 10 клас [41]
Конспекти уроків біології 7 клас [48]
Конспекти уроків біології 8 клас [49]
Конспекти уроків біології 9 клас [59]
Конспекти уроків біології 10 клас [27]
Конспекти уроків біології 11 клас [31]
Конспекти уроків алгебри 7 клас [1]
Конспекти уроків алгебри 8 клас [2]
Конспекти уроків фізики 7 клас [29]
Конспекти уроків фізики 8 клас [33]
Конспекти уроків фізики 9 кл [38]
Конспекти уроків хімії 8 клас [33]
Конспект уроків хімії 11 клас [12]
Конспекти уроків економіки 11 клас [16]
Конспекти уроків англійської мови 9 клас [34]
Конспекти уроків малювання 6 клас [18]
Конспекти уроків малювання 7 клас [22]
Конспекти уроків трудового навчання 5 клас [7]
Конспекти уроків трудового навчання 6 клас [10]
Конспекти уроків художньої культури, 10 клас [1]
Конспекти уроків художньої культури, 11 клас [16]
Конспекти уроків з основ здоров’я 6 кл [34]
Конспекти уроків з основ здоров’я 7 клас [35]
Конспекти уроків з основ здоров’я 8 клас [0]
Вчителю початкової школи [21]
Конспекти уроків з географії рідного краю [4]
Конспекти уроків з російської мови [0]
Пошук
Форма входу
Наше опитування
Мене цікавлять:
Статистика
Seo анализ сайта
Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0


Яндекс.Метрика
Рейтинг@Mail.ru МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Push 2 Check
Сайт існує
Copyright MyCorp © 2016